Адамс Джон Кауч

Коротко

• Випускник і професор Кембриджського університету, з 1861 року директор Кембриджської обсерваторії.
• За збуреннями в русі Урана розрахував орбіту невідомої планети; Нептун знайшли 1846 року за розрахунками Левер’є.
• Уточнив теорію вікового прискорення Місяця й обчислив орбіту метеорного потоку Леоніди.
• Золота медаль Королівського астрономічного товариства (1866), медаль Коплі (1848).

Наприкінці 1830-х років астрономи знали, що Уран рухається «неправильно»: таблиці Алексіса Бувара 1821 року дедалі більше розходилися зі спостереженнями. Студент Кембриджа Джон Кауч Адамс 3 липня 1841 року записав намір розв’язати цю задачу — знайти за відхиленнями Урана масу, орбіту й положення тіла, яке його збурює.

Дитинство й навчання

Адамс народився 1819 року на фермі Лідкот у селі Леніст у Корнуоллі, найстарший із семи дітей бідного орендаря. Математику він опановував переважно сам, у бібліотеці механічного інституту в Девонпорті. 1835 року спостерігав комету Галлея, а згодом почав власні астрономічні обчислення, заробляючи на них приватними уроками.

1839 року вступив до коледжу Святого Іоанна в Кембриджі, а 1843-го закінчив його першим на іспитах з математики (senior wrangler). Того ж року став членом коледжу.

Передбачення Нептуна

Літо 1843 року Адамс провів у Корнуоллі, обчислюючи перше з шести наближень. У вересні 1845 року він повідомив результат директору Кембриджської обсерваторії Джеймсу Челлісу, а 21 жовтня двічі приходив до королівського астронома Джорджа Ері в Гринвіч і залишив короткий виклад. Ері попросив уточнень, але відповіді не дочекався.

Тим часом у Парижі Урбен Левер’є самостійно виконав подібні розрахунки й 10 листопада 1845 року доповів Академії наук. Британські пошуки почалися лише 29 липня 1846 року. 23 вересня того ж року Йоганн Галле в Берліні знайшов планету за координатами Левер’є. Згодом з’ясувалося, що Челліс ще в серпні двічі бачив Нептун, але не мав свіжої зоряної карти й не розпізнав його.

Місяць і Леоніди

Відкриття Нептуна затінило інші праці Адамса, хоча колеги цінували їх не менше:

• Вікове прискорення Місяця. 1853 року він показав, що Джованні Плана, розвиваючи теорію П’єра-Симона Лапласа, переоцінив гравітаційну частину ефекту: Лаплас і його послідовники враховували тільки радіальну складову сили. Після кількарічної дискусії правоту Адамса визнали; нез’ясований залишок сьогодні пояснюють припливним гальмуванням.
• Леоніди. Після зливи метеорів у листопаді 1866 року Адамс обчислив, що рій рухається витягнутим еліпсом з періодом близько 33,25 року. Ця орбіта збіглася з орбітою комети Темпеля — Туттля й підтвердила зв’язок комет і метеорних потоків.
• Числа й сталі. Для розваги він обчислив сталу Ейлера — Маскероні до 236 знаків після коми та числа Бернуллі до 62-го.

Кар’єра

1858 року Адамс один навчальний рік викладав математику в Шотландії: англомовні джерела називають Сент-Ендрюс, українська Вікіпедія — Абердин. З 1859 року він обіймав у Кембриджі лаундівську кафедру астрономії й геометрії, а 1861-го змінив Челліса на посаді директора обсерваторії. Від посади королівського астронома 1881 року відмовився. 1884 року представляв Британію на Міжнародній меридіанній конференції у Вашингтоні.

Помер Адамс 1892 року в Кембриджі. Його особиста бібліотека зберігається в бібліотеці Кембриджського університету.

Запитання

Хто насправді відкрив Нептун?

Планету 23 вересня 1846 року побачив у телескоп Йоганн Галле в Берлінській обсерваторії, користуючись координатами Урбена Левер’є. Адамс розрахував її положення раніше, але британські астрономи почали пошуки із запізненням. Сьогодні обох теоретиків вважають рівноправними авторами передбачення, хоча суперечки про першість тривають.

Чому Адамса не послухали в Гринвічі?

У жовтні 1845 року він двічі заходив до королівського астронома Джорджа Ері й залишив короткий виклад результатів без детальних обчислень. Ері відповів листом із запитанням, але Адамс так і не відписав. Пошуки в Кембриджі почалися тільки в липні 1846 року.

Що названо на честь Адамса?

Кембриджська премія Адамса за математичні праці, найзовнішнє кільце Нептуна, астероїд 1996 Adams і місячний кратер, спільний для трьох астрономів на прізвище Адамс.

Див. також

• Адамс Волтер Сідні Разом з Арнольдом Кольшюттером показав, що світність зорі можна визначити за співвідношенням інтенсивностей окремих ліній у її спектрі.
• Аббот Чарлз Грілі Майже все наукове життя присвятив вимірюванню сонячної сталої та пошукам її коливань.
• Аберація світла Кут зміщення має порядок відношення швидкості спостерігача до швидкості світла (v/c) і не залежить від відстані до об’єкта.
• Розділ «Астрономія» Усі статті підрозділу «Астрономія».

Джерела

1. Джон Кауч Адамс — Вікіпедія (українська)
2. John Couch Adams — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q20015

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.