Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

ЄЛІЗАРОВ

Єлізаров Віктор Дмитрович

Єлізаров Віктор Дмитрович (7 (20) серпня 1911, село Пашково Тульської губернії — 20 лютого 1995, Київ) — архітектор, один з авторів повоєнної забудови Хрещатика, народний архітектор СРСР (1973), лауреат Ленінської премії (1984).

Розділ: Архітектори Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Випускник Московського архітектурного інституту (1937), з 1944 року працював у Києві.
  • Співавтор відбудови Хрещатика (1949–1957), телецентру, станції метро «Хрещатик», готелів «Дніпро» і «Київ».
  • Керував авторським колективом меморіального комплексу музею історії Другої світової війни, відкритого 1981 року.
  • Займався індустріальним житлом: великоблокові й великопанельні будинки в Маріуполі, Харкові, Києві.

Після 1945 року Хрещатик довелося будувати майже з нуля: центральна вулиця Києва лежала в руїнах. Серед архітекторів, які визначили її сьогоднішній вигляд, був Віктор Єлізаров — людина, що протягом трьох десятиліть працювала над найпомітнішими спорудами міста.

Єлізаров народився 1911 року в селі Пашково на Тульщині. 1937 року закінчив Московський архітектурний інститут, де навчався в Івана Фоміна, був помічником Івана Жолтовського, а дипломний проєкт робив під керівництвом Олександра Власова. З Власовим його потім пов’язала багаторічна спільна праця.

До війни молодий архітектор проєктував житло для селищ Донбасу, разом із Власовим працював над Головним ботанічним садом АН СРСР і спорудами московського парку імені Горького. У воєнні роки будував оборонні споруди Москви.

Відбудова Києва

1944 року Єлізарова призначили керівником архітектурних майстерень (згодом інститут «Київпроект») і заступником головного архітектора Києва. Він керував реконструкцією площі Богдана Хмельницького та бульвару Тараса Шевченка, а в 1949–1957 роках разом з Олександром Власовим, Анатолієм Добровольським, Борисом Приймаком та іншими розробляв відбудову Хрещатика.

Основні київські роботи (переважно у співавторстві):

Рік Споруда
1946–1949 аеропорт «Жуляни» (керівник проєкту)
1949 Політехнікум зв’язку на вулиці Леонтовича (з Аріадною Лободою)
1952 телевізійний центр, Хрещатик, 26
1960 станція метро «Хрещатик»
1964 готель «Дніпро»
1973 готель «Київ» на вулиці Михайла Грушевського
1981 меморіальний комплекс музею історії Другої світової війни

За його клопотанням під час реконструкції вціліла будівля старого поштамту на Хрещатику, 5: у 1955–1958 роках у ній влаштували пішохідну галерею. Будинок простояв до початку 2000-х, коли його знесли під нову забудову.

Меморіальний комплекс

Форпроєкт меморіалу над Дніпром розробили скульптор Євген Вучетич і архітектор Євген Стамо. Єлізаров очолив творчу групу архітекторів Києва й Москви, яка довела будівництво до кінця. Комплекс із монументом «Батьківщина-мати» відкрили 9 травня 1981 року; нині це Національний музей історії України у Другій світовій війні. 1984 року авторів відзначили Ленінською премією. Поруч тоді ж облаштували Печерський ландшафтний парк.

Наука і адміністрація

Єлізаров досліджував індустріальне житло. Його розробки втілено в комплексі великоблокових будинків у Маріуполі (тоді Жданов, 1952–1955), експериментальних будинках у Харкові та великопанельних п’яти- і дванадцятиповерхівках на житлових масивах Києва (1961–1965). Кандидатську дисертацію про тонкостінну кераміку в архітектурі житла захистив 1953 року.

Він був дійсним членом і з 1961 року віцепрезидентом Академії будівництва і архітектури УРСР, а в 1964–1975 роках — заступником, згодом першим заступником голови Держбуду УРСР. Помер у Києві 20 лютого 1995 року. Дружина — архітекторка Тетяна Михайлова.

Запитання

Які будівлі Єлізарова стоять на Хрещатику?

Він був серед авторів усієї повоєнної забудови вулиці (1949–1957). Окремо називають будівлю телецентру на Хрещатику, 26 (1952), колишнього Міністерства сільського господарства на Хрещатику, 24 (1955), станцію метро «Хрещатик» (1960) і готель «Дніпро» на Хрещатику, 1/2 (1964) — усе у співавторстві.

Чим особливий готель «Київ»?

Двадцятиповерховий готель на вулиці Михайла Грушевського, 26/1, за проєктом Єлізарова 1973 року, на час зведення був найвищим будинком в Україні.

Коли помер Віктор Єлізаров?

За сучасними довідниками — 20 лютого 1995 року в Києві. У деяких старих словниках трапляється інший рік смерті, 1987, але він не узгоджується з даними про його діяльність після 1987 року: 1992 року Єлізарова обрали почесним членом Української академії архітектури.

Див. також

  • Кваренгі Джакомо Вчився живопису в Бергамо й Римі, архітектуру опановував за «Чотирма книгами про архітектуру» Андреа Палладіо.
  • Контрактова площа Розташована на Подолі між вулицями Сагайдачного, Покровською, Межигірською, Григорія Сковороди та іншими.
  • Розділ «Архітектори» Усі статті підрозділу «Архітектори».

Джерела

  1. Єлізаров Віктор Дмитрович — Вікіпедія (українська)
  2. Wikidata: Q4174873

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику