«Земля і воля» (1876–1879)

Коротко

• Виникла восени 1876 року в Петербурзі; назва закріпилася 1878-го за однойменною підпільною газетою.
• Мала програму, статут, таємну друкарню й осередки в Києві, Одесі, Харкові та інших містах.
• Розраховувала на селянську громаду й масове повстання, але згодом частина членів перейшла до терору.
• Розкололася після Липецького й Воронезького з’їздів улітку 1879 року.

Восени 1876 року в Петербурзі кілька десятків народників, які пережили провал «ходіння в народ», вирішили діяти інакше: не поодинці, а як дисциплінована підпільна організація. Спершу її називали Північною революційно-народницькою групою. Назву «Земля і воля» вона перейняла 1878 року, коли почала виходити однойменна нелегальна газета, і тим самим повторила ім’я товариства 1860-х років.

Склад і будова

До кола засновників і активних учасників належали Марк Натансон, Олександр Михайлов, Георгій Плеханов, Валеріан Осинський, Сергій Кравчинський, Микола Морозов, Софія Перовська, Михайло Фроленко та Дмитро Лизогуб. Пізніше до руху долучилися Андрій Желябов і Віра Фігнер.

Організація мала статут, жорстку конспірацію та розподіл обов’язків. Вона тримала таємну друкарню, а її відділення працювали в Києві, Одесі, Харкові й інших містах. Окремі групи займалися виготовленням документів, звільненням заарештованих і зв’язком із поселеннями народників на селі.

Програма

Програму склали взимку 1876–1877 років і доповнили 1878-го. Її головні положення:

• сільська громада — зародок соціалістичного ладу, а селянин — природний союзник революції;
• самодержавство має бути повалене масовим селянським повстанням;
• уся земля переходить до тих, хто її обробляє;
• Російська імперія може поділитися на частини «відповідно до місцевих бажань».

Для підготовки повстання землевольці селилися в селах як учителі, фельдшери чи ремісники, вели пропаганду серед робітників і студентів, організовували демонстрації. Найвідоміша з них відбулася в грудні 1876 року біля Казанського собору в Петербурзі.

Українські сюжети

1877 року в Чигиринському повіті Київської губернії група народників, діючи поза рішеннями центру, спробувала підняти селян фальшивою «царською грамотою». Чигиринську змову розкрили, учасників заарештували. Цей епізод показав, як мало селяни довіряли революційній інтелігенції.

У Києві й Одесі діяли гуртки, близькі до землевольців, зокрема група Валеріана Осинського. Чернігівський поміщик Дмитро Лизогуб віддав на потреби руху власні статки; 1879 року його стратили в Одесі.

Поворот до терору і розкол

Після пострілу Віри Засулич у петербурзького градоначальника Трепова (січень 1878) частина членів почала вважати замахи головним засобом боротьби. Того ж року Сергій Кравчинський убив шефа жандармів Миколу Мезенцова, 1879-го в Харкові було вбито генерал-губернатора Дмитра Кропоткіна.

Прихильники терору об’єдналися в групу «Свобода або смерть». Улітку 1879 року на з’їздах у Липецьку та Воронежі суперечності стали непереборними. Організація розпалася: прибічники політичної боротьби утворили «Народну волю», а ті, хто тримався пропаганди серед селян, — «Чорний переділ» на чолі з Плехановим.

Запитання

Чим «Земля і воля» 1876 року відрізняється від однойменного товариства 1860-х?

Це дві різні організації. Перша «Земля і воля» діяла 1862–1864 років і була пов’язана з колом Чернишевського та Герцена. Друга, народницька, постала 1876-го й узяла давню назву лише 1878 року.

Чому організація розпалася?

Члени розійшлися в питанні методів. Одні вважали головним пропаганду серед селян і перерозподіл землі, інші — політичну боротьбу й замахи на урядовців. Перші створили «Чорний переділ», другі — «Народну волю».

Чи діяла «Земля і воля» в Україні?

Так. Осередки працювали в Києві, Одесі та Харкові. Окремі гуртки в українських губерніях і після 1879 року називали себе таємним братством «Земля і воля».

Див. також

• «Земля і воля» (1861–1864) Назву дало гасло Миколи Огарьова зі статті «Що потрібно народу?» — відповіддю було «земля і воля».
• Розділ «Нова історія (1492 – 1914)» Усі статті підрозділу «Нова історія (1492 – 1914)».
• Розділ «Історія» Від первісного суспільства до новітньої доби: події, явища, історичні дисципліни.

Джерела

1. Земля і воля — Вікіпедія (українська)
2. Волковинський В. М. «Земля і воля» 1876–1879 // Енциклопедія історії України. — Т. 3. — Київ: Наукова думка, 2005.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.