Ларингофон

Коротко

• Працює там, де звичайний мікрофон «глухне» від шуму й вітру: у кабіні літака, танку, гелікоптері, на мотоциклі.
• Кріпиться на шиї ремінцем з одним або двома датчиками (перетворювачами).
• Перші горлові мікрофони розробили для британських пілотів у 1915–1918 роках.
• Сумісний з протигазами й дихальними апаратами, бо розташований поза маскою.

Звичайний мікрофон чує все: голос, двигун, вітер, вибухи. Ларингофон майже не чує повітря взагалі. Він «слухає» саму шию, тож голос пілота чи танкіста лишається розбірливим навіть тоді, коли довкола гуркіт, у якому співрозмовника не почути на відстані витягнутої руки.

Як працює

Датчик ларингофона притискають до шиї трохи нижче гортані. Коли людина говорить, голосові зв’язки змикаються й розмикаються, тиск повітря під ними змінюється, і ці коливання передаються стінкам шиї. Датчик перетворює механічні коливання на електричний сигнал.

За будовою це контактний мікрофон-акселерометр. У поширеній конструкції його чутливий елемент — п’єзокерамічний диск у металевому корпусі діаметром близько 15 мм; увесь прилад має масу близько 20 г. Ремінець або комір тримає один чи два такі датчики з обох боків гортані.

Переваги й вади

Переваги:

• нечутливість до шуму й вітру;
• руки залишаються вільними;
• можна говорити пошепки, що важливо для прихованих операцій;
• пристрій легко сховати під коміром;
• не порушує герметичності протигаза чи дихальної маски.

Вади: звук глухуватий, бо до датчика погано доходять звуки, утворені язиком і губами. Ковтання, кашель і рух шиї теж дають завади.

Історія

Горлові мікрофони з’явилися в авіації. Під час Першої світової війни британський інженер Чарльз Едмонд Прінс розробляв для пілотів «аеропланні телефони». За 1915–1918 роки його група пройшла шлях від ручних мікрофонів до ларингофона, вмонтованого у шкіряний льотний шолом.

У Другій світовій війні ларингофонами користувалися пілоти Люфтваффе й екіпажі німецьких танків, невдовзі їх запровадили й у ВПС союзників. Відтоді горловий мікрофон став звичною частиною шоломофонів танкістів і гарнітур екіпажів гелікоптерів.

Сучасне застосування

Нині ларингофони використовують військові й поліцейські спецпідрозділи, пожежники в ізолювальних дихальних апаратах, працівники гучних виробництв, мотоциклісти. Принцип сприймання голосу через кісткову й тканинну провідність застосовують і в деяких сучасних гарнітурах, щоб відфільтрувати шум довкілля.

Запитання

Чому голос через ларингофон звучить глухо?

Ларингофон уловлює переважно коливання голосових зв’язок і тиск повітря в трахеї, а звуки, що формуються в роті, губами й язиком, він чує погано. Тому голос виходить приглушеним і менш розбірливим, особливо приголосні. Для команд і коротких повідомлень цього достатньо, для якісного запису — ні.

Хто сьогодні користується ларингофонами?

Військові, зокрема танкісти й пілоти гелікоптерів, спецпідрозділи поліції, пожежники й рятувальники в дихальних апаратах, промисловці в цехах з високим рівнем шуму, мотоциклісти, а також гравці в страйкбол.

Див. також

• Мікрофон Звук змушує коливатися чутливий елемент — мембрану, стрічку чи пластину, а перетворювач робить із цих коливань електричну напругу.
• Авіація Слово запровадив французький письменник Габрієль де Ла Ланделль 1863 року; українські старі відповідники — летунство, літунство.
• Автоматична телефонна станція 1891 року американець Елмон Строуджер запатентував кроковий шукач, з якого почалася автоматизація телефонного зв’язку; перша автоматична станція запрацювала 1892 року.
• Розділ «Техніка» Машини, механізми, прилади та технічні поняття.

Джерела

1. Ларингофон — Вікіпедія (українська)
2. Throat microphone — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q1546165

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.