Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

АВТОМАТИЧНА ТЕЛЕФОННА СТАНЦІЯ

Автоматична телефонна станція

Автоматична телефонна станція (АТС) — телефонна станція, що без участі телефоністки встановлює з’єднання між абонентами за набраним номером, обслуговує розмову та роз’єднує лінії після її завершення.

Розділ: Техніка Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • 1891 року американець Елмон Строуджер запатентував кроковий шукач, з якого почалася автоматизація телефонного зв’язку; перша автоматична станція запрацювала 1892 року.
  • За типом комутаційних пристроїв АТС бувають машинні, крокові й декадно-крокові, координатні, квазіелектронні, електронні та цифрові.
  • У СРСР, зокрема в УРСР, міські мережі будували переважно на декадно-крокових і координатних АТС місткістю до 10 тис. номерів.
  • Сучасні цифрові станції керуються програмами й передають голос у цифровому вигляді; їх поступово витісняють IP-мережі.

За легендою, Елмон Строуджер, власник похоронного бюро в Канзас-Сіті, узявся за винахід автоматичного комутатора, бо підозрював телефоністку в тому, що вона з’єднує клієнтів із його конкурентом. Хай там як, 10 березня 1891 року він запатентував кроковий шукач — і людину на комутаторі почала заміняти машина.

Як працює АТС

Коли абонент знімає слухавку, станція фіксує зайняття лінії й подає сигнал «відповідь станції». Далі вона приймає набраний номер, знаходить вільний шлях до потрібної лінії, посилає виклик, з’єднує розмовний тракт, а після закінчення розмови все роз’єднує. Для міжміських дзвінків спеціальна апаратура ще й фіксує тривалість розмови для розрахунків.

У кроковій станції першим ступенем був шукач ліній: він обслуговував до сотні абонентів і, щойно хтось піднімав слухавку, підключав його до вільного групового шукача. Той подавав сигнал готовності, після чого кожна набрана цифра — приблизно десять імпульсів за секунду — крок за кроком вела з’єднання до потрібного номера.

Покоління станцій

Тип Що комутує Особливості
Крокова, декадно-крокова крокові шукачі, що рухаються від імпульсів набору прості, але повільні, шумні, потребують постійного обслуговування
Машинна шукачі з приводом від електродвигуна використовувалися на великих станціях першої половини XX ст.
Координатна багаторазові координатні з’єднувачі, маркери, регістри швидші, надійніші, керування спільне для багатьох з’єднань
Квазіелектронна геркони (герметичні контакти) під електронним керуванням перехід до програмного керування
Електронна, цифрова напівпровідникові комутатори, процесори голос передається в цифровій формі, функції задаються програмами

Від електромеханіки до цифри

Перша автоматична станція за системою Строуджера запрацювала 1892 року, але масово такі станції поширилися в перші десятиліття XX століття. Згодом крокову систему почали витісняти координатні станції, ще пізніше — електронні з програмним керуванням.

Першу повністю цифрову місцеву систему комерційно запустили 1972 року у Франції — станцію E10 компанії Alcatel. З 1980-х цифрові станції стали стандартом, а нині традиційну комутацію каналів дедалі частіше заміняє передавання голосу через IP-мережі.

В Україні

У радянський період міські телефонні мережі України будували переважно на декадно-крокових і координатних станціях місткістю до 10 тисяч номерів кожна. Залежно від району обслуговування розрізняли міські, сільські, відомчі (АТС установ), корабельні, шахтні станції та станції спеціального призначення. Після 1991 року оператори поступово замінювали електромеханічне обладнання цифровим.

Запитання

Чому на старих АТС номер набирали диском?

Електромеханічні станції розуміли імпульси: кожна цифра на дисковому апараті давала відповідну кількість розривів струму, приблизно 10 за секунду. Кроковий шукач робив стільки ж кроків і так знаходив потрібну лінію. Кнопковий тоновий набір з’явився пізніше, і для старих станцій ставили перетворювачі тонів на імпульси.

Чим координатна АТС краща за крокову?

У кроковій станції шукачі рухаються під час набору, тому вони повільніші, шумні й потребують постійного догляду. Координатна має багаторазові з’єднувачі зі спільними керуючими пристроями — маркерами й регістрами; вона працює швидше, надійніше й простіше розширюється.

Хто винайшов телефонну станцію?

Ручну станцію з комутатором запропонував 1877 року угорець Тівадар Пушкаш, що тоді працював у Томаса Едісона; українські джерела іноді приписують йому й винахід АТС. Автоматичну ж станцію пов’язують з іменем Елмона Строуджера.

Див. також

  • Мікрофон Звук змушує коливатися чутливий елемент — мембрану, стрічку чи пластину, а перетворювач робить із цих коливань електричну напругу.
  • Ларингофон Працює там, де звичайний мікрофон «глухне» від шуму й вітру: у кабіні літака, танку, гелікоптері, на мотоциклі.
  • Автоматизована система управління (АСУ) На відміну від автоматичної системи, АСУ залишає за людиною ухвалення ключових рішень.
  • Розділ «Техніка» Машини, механізми, прилади та технічні поняття.

Джерела

  1. Автоматична телефонна станція — Вікіпедія (українська)
  2. Telephone exchange — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику