КОВАЛЕВСЬКА
Ковалевська Софія Василівна
Ковалевська Софія Василівна, з дому Корвін-Круковська (3 (15) січня 1850, Москва — 29 січня (10 лютого) 1891, Стокгольм) — математик, механік і письменниця, професор Стокгольмського університету, перша жінка, яка в новий час обійняла посаду професора математики в Європі.
Коротко
- 1874 року в Геттінгені здобула ступінь доктора філософії з найвищою відзнакою — перший у новий час докторський ступінь із математики, наданий жінці.
- Довела теорему про існування розв’язків рівнянь із частинними похідними, відому як теорема Коші — Ковалевської.
- Знайшла третій класичний випадок інтегровності обертання твердого тіла навколо нерухомої точки; за це 1888 року отримала премію Бордена Паризької академії наук.
- 1889 року обрана членом-кореспондентом Петербурзької академії наук; авторка спогадів «Спогади дитинства» і повісті «Нігілістка».
Стіни дитячої кімнати в маєтку Полібіно на Вітебщині були обклеєні аркушами з лекціями Михайла Остроградського з математичного аналізу. Пізніше Софія Ковалевська згадувала, що поняття границі й похідної здалися їй знайомими ще до того, як учитель їх пояснив: вона бачила ці формули на стінах.
Шлях до освіти
Софія народилася 15 січня 1850 року в Москві в родині генерала Василя Корвін-Круковського. Дитинство минуло в маєтку Полібіно. Математиці її вчили домашні вчителі, а в Петербурзі — флотський офіцер О. М. Страннолюбський.
Університети Російської імперії жінок тоді не приймали. Восени 1868 року Софія уклала фіктивний шлюб із Володимиром Ковалевським і виїхала за кордон. У Гейдельберзі вона домоглася дозволу слухати лекції, а з кінця 1870 року в Берліні приватно навчалася в Карла Веєрштрасса.
1874 року Веєрштрасс подав до Геттінгенського університету три її праці: про рівняння з частинними похідними, про зведення одного класу абелевих інтегралів до еліптичних і про форму кілець Сатурна. Ковалевській без іспитів присудили ступінь доктора філософії з найвищою відзнакою.
Роки без кафедри
Повернувшись до Росії, вона не змогла отримати викладацької посади: жінкам це було заборонено. Кілька років Ковалевська писала наукові нариси й театральні рецензії для газет, 1878 року народила доньку. 1883 року загинув її чоловік. У серпні того ж року на VII з’їзді природознавців і лікарів в Одесі її обрали головою математичної секції; там вона виступила з доповіддю про заломлення світла в кристалах.
Професор у Стокгольмі
Шведський математик Ґесту Міттаг-Леффлер запросив її до Стокгольмського університету. З січня 1884 року Ковалевська читала лекції — спершу німецькою, а з другого семестру шведською. 1889 року вона стала ординарним професором.
Найважливіші результати:
| Рік | Праця чи відзнака |
|---|---|
| 1874 | теорема Коші — Ковалевської для рівнянь із частинними похідними |
| 1874 | дослідження форми кілець Сатурна (продовження задачі Лапласа) |
| 1888 | премія Бордена: обертання твердого тіла навколо нерухомої точки |
| 1889 | премія Шведської академії наук за продовження цієї праці |
Комісія Паризької академії визнала її роботу найкращою з п’ятнадцяти поданих і збільшила премію з трьох до п’яти тисяч франків.
Письменниця
Ковалевська писала й художню прозу: автобіографічні «Спогади дитинства», повість «Нігілістка» (1890), разом зі шведською письменницею Анною Шарлоттою Едгрен-Леффлер — п’єси.
Останні роки
У листопаді 1889 року Петербурзька академія наук обрала Ковалевську членом-кореспондентом, проте бути присутньою на засіданнях їй не дозволили. Вона померла в Стокгольмі 10 лютого 1891 року від запалення легень, у 41 рік, і похована на Північному кладовищі. Її ім’ям названо астероїд 1859 Ковалевська, вулицю в Києві та наукові премії.
Запитання
Що таке дзиґа Ковалевської?
Так називають випадок руху важкого твердого тіла навколо нерухомої точки, для якого Ковалевська знайшла точний розв’язок. До неї було відомо лише два таких повністю інтегровних випадки — Ейлера і Лагранжа; інших досі не знайдено. Саме за цю працю Паризька академія наук 1888 року присудила їй премію Бордена.
Чому Ковалевська вчилася за кордоном?
У Російській імперії 1860-х років жінок до університетів не приймали. Щоб виїхати, 1868 року вона уклала фіктивний шлюб із молодим ученим Володимиром Ковалевським, згодом палеонтологом. У Гейдельберзі й Берліні їй доводилося домовлятися з професорами окремо: Карл Веєрштрасс займався з нею приватно.
Див. також
- Лобачевський Микола Іванович 1829–1830 року в «Казанском вестнике» надрукував працю «Про начала геометрії» — першу в світі публікацію з неевклідової геометрії.
- Лі Софус Показав, що неперервні групи перетворень можна вивчати через їхні «лінеаризовані» інфінітезимальні генератори; їхня структура — це алгебра Лі.
- Кравчук Михайло Пилипович Автор понад 180 праць з алгебри, теорії функцій, інтерполяції, диференціальних рівнянь, теорії ймовірностей і статистики.
- Лаврентьєв Михайло Олексійович Учень Миколи Лузіна; праці з теорії функцій комплексної змінної, конформних і квазіконформних відображень, варіаційного числення.
- Розділ «Математики» Усі статті підрозділу «Математики».
Джерела
- Ковалевська Софія Василівна — Вікіпедія (українська)
- Sofya Kovalevskaya — Wikipedia (англійська)
- Wikidata: Q184535
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЛҐЕБРА Алгебра (від арабського аль-джабр — «відновлення») — розділ математики, що вивчає операції над числами та іншими об’єктами, рівняння, многочлени й алгебраїчні структури — групи, кільця, поля, векторні простори.
- АЛГОРИТМІВ ТЕОРІЯ Теорія алгоритмів — розділ математики на межі з математичною логікою, що вивчає загальні властивості алгоритмів: що взагалі можна обчислити, які задачі не мають алгоритмічного розв’язку і скільки ресурсів потребує обчислення.
- АЛГОРИТМІЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ Алгоритмізація процесів — побудова точного, однозначного, зазвичай математичного опису процесу (його математичної моделі) та алгоритмів, за якими цим процесом можна контролювати й керувати за допомогою обчислювальної техніки.
- АНАЛІТИЧНА ГЕОМЕТРІЯ Аналітична геометрія — розділ геометрії, у якому геометричні об’єкти (точки, прямі, площини, криві й поверхні) вивчають засобами алгебри за допомогою методу координат, тобто через рівняння, що ці об’єкти задають.