Дрезденська картинна галерея

Коротко

• Колекцію систематично збирали на початку XVIII століття саксонські курфюрсти й польські королі Август II Сильний та Август III.
• Перлина зібрання — «Сікстинська Мадонна» Рафаеля, придбана 1754 року.
• Галерея займає крило палацового ансамблю Цвінгер, зведене за проєктом Готфріда Земпера (відкрите 1855 року).
• Після 1945 року картини вивезли до Москви й Києва; повернули їх до Дрездена в 1955–1956 роках.

1754 року до Дрездена привезли картину, що стала символом місцевого музею, — «Сікстинську Мадонну» Рафаеля. Нею курфюрсти Саксонії увінчали півстоліття систематичних закупівель живопису.

Від кунсткамери до галереї

Початок колекції пов’язують з кунсткамерою, яку курфюрст Август заснував 1560 року; звідси дата заснування, що її наводять старші довідники. Тоді картини були лише частиною зібрання рідкісних і наукових предметів.

Справжню картинну галерею створили на початку XVIII століття Август II Сильний і його син Фрідріх Август II (як король Польщі — Август III). За неповних шістдесят років вони перетворили її на одне з найбільших зібрань Європи. У 1745–1746 роках у герцога Моденського купили сто найкращих полотен його колекції; українські довідники пов’язують цю закупівлю з посередництвом Франческо Альгаротті. 1747 року картини перенесли із замку до колишньої стайні, а галерея вже мала загальноєвропейську славу.

Будівля Земпера

1838 року архітектора Готфріда Земпера запросили спроєктувати для колекції гідне приміщення. Нове крило Цвінгера звели у 1847–1854 роках у стилі неоренесансу; 25 вересня 1855 року там відкрився Новий королівський музей. Фасад з боку парадного двору прикрасили статуями Рафаеля, Мікеланджело, Данте, Джотто, Гольбейна, Дюрера й Гете.

Війна і повернення

1938 року музей закрили, картини сховали. 13 лютого 1945 року будівлю тяжко пошкодило бомбардування Дрездена. Після війни більшість полотен вивезли до СРСР — до Москви й Києва. Повернення відбулося в 1955–1956 роках: англомовні джерела датують його 1955-м, українські — 3 червня 1956 року. Відновлену галерею відкрили 1960 року, у 1988–1992 роках будівлю ще раз реконструювали.

Колекція

Галерея експонує близько 750 картин — приблизно 40 % зібрання. Живопис від XIX століття показує окрема Галерея нових майстрів в Альбертинумі.

Школа	Художники
Італійська	Рафаель, Тіціан, Джорджоне, Корреджо, Тінторетто, Антонелло да Мессіна
Нідерландська і фламандська	Рубенс, Рембрандт, Йорданс, Ван Дейк, Вермеєр
Німецька	Дюрер, Лукас Кранах Старший і Молодший

Окремі відділи мають пастелі XVIII століття, зокрема Розальби Кар’єри та Ліотара, мініатюри й шпалери-арраси.

Запитання

Які найвідоміші картини Дрезденської галереї?

Насамперед «Сікстинська Мадонна» Рафаеля. Серед інших — твори Тіціана, Джорджоне, Корреджо, Тінторетто, Рубенса, Рембрандта, Ван Дейка, Вермеєра. Галерея має й найбільшу у світі збірку Лукаса Кранаха Старшого і Молодшого — 58 картин, а також відому пастель Жана-Етьєна Ліотара «Шоколадниця».

Як картини галереї опинилися в Києві?

Наприкінці Другої світової війни більшість полотен, сховані від бомбардувань, вивезла Червона армія — до Москви та Києва. Після повернення в 1955–1956 роках галерея знову відкрилася 1960 року. Втрати колекції все одно значні: за переліком 1963 року, 206 картин знищено і 507 зникли, близько 450 з них досі не знайдено.

Див. також

• Розділ «Музеї» Музеї та їхні колекції.
• Розділ «Живопис, графіка» Усі статті підрозділу «Живопис, графіка».

Джерела

1. Галерея старих майстрів — Вікіпедія (українська)
2. Gemäldegalerie Alte Meister — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q4890

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.