Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

ГЕЛІОГРАФ

Геліограф

Геліограф (від грец. ἥλιος — сонце і γράφω — пишу) — у метеорології прилад для автоматичної реєстрації тривалості сонячного сяйва, тобто часу за добу, коли Сонце стоїть над горизонтом і не закрите хмарами.

Розділ: Метеорологія Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Найпоширеніший тип — геліограф Кемпбелла–Стокса: скляна куля-лінза й паперова стрічка з годинними поділками.
  • Сфокусоване проміння пропалює на стрічці слід, довжина якого відповідає тривалості сонячного сяйва.
  • Винайдений Джоном Кемпбеллом 1853 року, удосконалений Джорджем Стоксом 1879-го.
  • Простий і не потребує електрики, але погано фіксує слабке сонце на світанку й присмерку.

Скляна куля завбільшки з апельсин стоїть на метеомайданчику, і щодня під нею міняють картку. Якщо день був сонячний, на картці з’являється обвуглена смуга. Якщо хмарний — пунктир або нічого. Так понад півтора століття вимірюють, скільки годин сонця отримує те чи інше місце.

Як улаштований

Найпоширеніший прилад — геліограф Кемпбелла–Стокса. Його основа — скляна куля діаметром близько 10 см, що діє як лінза. Позаду кулі, на фокусній відстані, в металевій оправі закріплено паперову картку з поділками на години; місцевий полудень припадає на середину.

Сонце протягом дня переміщується небом, тож сфокусована пляма повзе карткою й пропалює в ній слід. За довжиною пропалених смуг обчислюють тривалість сонячного сяйва, з точністю до десятих частин години.

У Північній півкулі прилад орієнтують на південь і ставлять так, щоб його не затіняли будівлі чи дерева. Карток три види, бо висота Сонця змінюється з сезонами:

Картки Період використання
зимові 15 жовтня — 29 лютого
рівнодення 1 березня — 11 квітня, 3 вересня — 14 жовтня
літні 12 квітня — 2 вересня

Для полярних районів, де влітку Сонце не заходить, додають другу кулю й картку, звернуті на північ.

Історія

Першу конструкцію 1853 року запропонував Джон Френсіс Кемпбелл: велика куля-лінза в дерев’яній чаші, на якій Сонце випалювало слід. 1879 року фізик Джордж Габріель Стокс замінив чашу металевою оправою з тримачем для карток. У такому вигляді прилад майже не змінився досі й широко використовується поза США, де метеослужба вживає інший тип самописця.

Переваги й недоліки

Геліограф простий, не має рухомих частин і працює без електрики — енергію йому дає саме Сонце. Однак низьке ранкове й вечірнє сонце часто не здатне пропалити картку. Дощ рве мокрий папір, іній і пил на кулі спотворюють результат. Ту саму роботу виконують і електричні прилади — піранометри та автоматичні датчики сонячного сяйва.

Запитання

Які ще значення має слово «геліограф»?

В астрономії так називають телескоп для фотографування Сонця. У військовій справі XIX — початку XX століття геліографом був сигнальний прилад, що передавав повідомлення сонячними відблисками з дзеркал.

Чи точні вимірювання геліографа?

Він дає хорошу оцінку яскравого сонячного сяйва, але має похибки. Якщо хмари часто закривають Сонце, пропал за 30 секунд і за 5 хвилин може виглядати однаково, тож різні спостерігачі читають стрічку по-різному. На німецьких станціях геліографи в середньому показували трохи більше сонячних годин, ніж автоматичні датчики.

Див. також

  • Астрограф Дає велике, рівне й неспотворене зображення поля неба на фотопластинці, а нині — на ПЗЗ-матриці.
  • Вітер Рушійна сила — різниця тиску; обертання Землі (сила Коріоліса) відхиляє вітер, а тертя об поверхню його гальмує.
  • Антропогенні зміни клімату Діють на двох рівнях: місцевому (забудова, осушення, вирубка лісів) і глобальному (склад атмосфери).
  • Розділ «Метеорологія» Погода, атмосферні явища, клімат і способи їх спостереження.

Джерела

  1. Геліограф (метеорологія) — Вікіпедія (українська)
  2. Campbell–Stokes recorder — Wikipedia (англійська)
  3. Геліограф // Астрономічний енциклопедичний словник / за ред. І. А. Климишина, А. О. Корсунь. — Львів, 2003. — С. 103.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику