Гінекологія ветеринарна

Коротко

• Разом з акушерством, андрологією й біотехнологією відтворення входить до дисципліни «Ветеринарне акушерство, гінекологія та біотехнологія відтворення тварин».
• Головне практичне завдання — боротьба з неплідністю сільськогосподарських тварин.
• Серед типових проблем — затримання посліду, післяродові ендометрити, функціональні розлади яєчників, мастити.
• В Україні склалися наукові школи у Львові, Києві та Харкові.

Для тваринника неплідна корова — збиток, який не завжди помітно одразу: немає теляти, а з ним і нової лактації. Ветеринарна гінекологія з’ясовує, чому самка не запліднюється або не виношує потомство, і як цьому запобігти.

Місце в системі ветеринарних наук

Ветеринарне акушерство — галузь клінічної ветеринарної медицини, що вивчає фізіологічні й патологічні процеси в організмі самок свійських тварин протягом усього репродуктивного життя. Енциклопедія Сучасної України називає такі його розділи:

• акушерська фізіологія;
• штучне осіменіння і трансплантація ембріонів;
• хвороби вагітності, родів і післяродового періоду;
• хвороби молочної залози та новонароджених;
• гінекологія;
• андрологія — розділ про статеву систему самців.

У західній традиції всі ці напрями об’єднує теріогенологія — ветеринарна спеціальність з репродукції тварин.

Предмет

Ветеринарна гінекологія розглядає вроджені аномалії статевих органів, функціональні розлади (зокрема яєчників), запальні процеси матки, ускладнення після пологів. Фахівці розробили класифікації неплідності, абортів і маститів. До практичних завдань належить профілактика затримання посліду, післяродових ендометритів і порушень роботи яєчників.

Разом з ветеринарним акушерством гінекологія як самостійна наукова дисципліна сформувалася в XIX–XX століттях.

Розвиток в Україні

1784 року у Львівському університеті створили кафедру ветеринарії, на базі якої 1881 року постала вища ветеринарна школа. Харківський ветеринарний заклад відкрили 1835 року. Перший підручник з ветеринарного акушерства написав уродженець Чернігівщини професор Г. Прозоров (1849).

Штучне осіменіння тварин розвивали І. Іванов, О. Квасницький, І. Смирнов, згодом Ф. Осташко й інші. У Львові склалася наукова школа Галини Звєревої — авторки праці «Гинекологические болезни коров» (1976, у співавторстві), яка вивчала патогенез маститів і методи інтенсифікації відтворення худоби. Відомі також школи І. Нагорного в Києві та Д. Логвинова в Харкові. У 1970-х роках О. Сергієнко та М. Косенко запровадили акушерсько-гінекологічну диспансеризацію тварин.

Запитання

Чим ветеринарна гінекологія відрізняється від ветеринарного акушерства?

Акушерство в широкому розумінні охоплює все репродуктивне життя самки: вагітність, пологи, післяродовий період, хвороби молочної залози й новонароджених. Гінекологія — його розділ, присвячений хворобам і розладам статевих органів поза вагітністю, передусім причинам неплідності.

Чому неплідність тварин — економічна проблема?

Кожна корова чи свиноматка, яка своєчасно не запліднилася, означає недоотримане молоко, телят або поросят. Тому боротьбу з неплідністю вважають основним завданням ветеринарної гінекології, а в 1970-х роках в Україні запровадили акушерсько-гінекологічну диспансеризацію тварин — регулярні профілактичні огляди стада.

Див. також

• Розділ «Ветеринарія» Хвороби тварин, їхні збудники, профілактика й ветеринарна санітарія.

Джерела

1. Харута Г. Г. Ветеринарне акушерство // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 4. — Київ, 2005.
2. Звєрева Галина Володимирівна // Енциклопедія Сучасної України.
3. Theriogenology — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.