Відчуження (психологія)

Коротко

• Належить до захисних механізмів, близьких до ізоляції та дисоціації.
• Людина ніби дивиться на себе збоку: події пам’ятає, але без емоцій і зв’язку з власним «я».
• У помірній формі допомагає пережити гостру загрозу, у стійкій — заважає опрацювати травму.
• У соціології й філософії той самий термін означає відчуження людини від праці, суспільства чи самої себе.

Люди, що пережили аварію, обстріл чи насильство, нерідко описують дивне відчуття: усе ніби відбувалося не з ними, а з кимось на екрані. Психологи бачать у цьому роботу захисного механізму, який називають відчуженням. Психіка розриває зв’язок між подією та власним «я», щоб людина могла діяти, коли переживання було б нестерпним.

Як працює механізм

Відчуження належить до групи захисних механізмів, що ґрунтуються на ізоляції. Свідомість ніби відгороджує окремі зони досвіду, пов’язані з травмою. Факти людина пам’ятає, але зв’язків між ними не відчуває й не аналізує. Учорашню подію важко зіставити з сьогоднішньою.

Коли ізоляція глибока, єдність свідомості розпадається на відносно відокремлені частини. Кожна з них може мати власні спогади й установки. Людина зберігає здатність переходити з однієї зони в іншу й водночас спостерігати за собою «збоку». Захисний ефект полягає в тому, що «я» відсторонюється від тієї частини досвіду, яка викликає біль.

Норма і порушення

У гострій ситуації такий механізм корисний: він знижує паніку й дозволяє зосередитися на діях. Проблеми виникають, коли відчуження стає звичним способом реагувати.

Прояв	Короткочасна реакція	Стійкий стан
Емоції	притуплені на години чи дні	притуплені тижнями й місяцями
Пам’ять	фрагментарна щодо травматичної події	прогалини поширюються на інші періоди
Відчуття себе	«наче уві сні»	постійна деперсоналізація або дереалізація
Наслідки	минає саме	заважає стосункам і роботі

Стійкі прояви є частиною посттравматичного стресового розладу або дисоціативних розладів, які діагностує й лікує фахівець.

Відчуження і бойовий досвід

Військові психологи зазначають, що в умовах бойових дій здатність емоційно відсторонюватися від загрози розвивається як пристосування. Після повернення до цивільного життя вона поступово слабне, і в перехідний період можливі різкі емоційні сплески. Підтримка, психологічна допомога й час допомагають відновити зв’язок між досвідом і почуттями.

Інші значення терміна

У філософії та соціології відчуженням називають ширше явище. Карл Маркс писав про відчуження працівника від продукту й процесу праці. Американський соціолог Мелвін Сімен 1959 року виділив кілька вимірів соціального відчуження: безсилля, безглуздість, безнормність, ізоляцію й самовідчуження. Ці значення пов’язані з психологічним, але описують стосунки людини із суспільством, а не захисні механізми психіки.

Запитання

Чим відчуження відрізняється від деперсоналізації?

Відчуження як захисний механізм — це спосіб, яким психіка відгороджується від болючого досвіду, часто тимчасово. Деперсоналізація — стан, коли людина стійко відчуває себе нереальною або сторонньою спостерігачкою власного життя. Якщо такий стан затягується й заважає жити, психіатри можуть діагностувати дисоціативний розлад.

Чи нормально почуватися «відстороненим» після пережитої небезпеки?

Короткочасне емоційне заціпеніння після загрози для життя — поширена реакція. Тривожним сигналом вважають, коли відчуженість не минає тижнями, поєднується з флешбеками, безсонням чи уникненням. Тоді варто звернутися до психолога або лікаря-психіатра.

Див. також

• Гормічна психологія Основи теорії викладено в книзі Мак-Дугалла «Вступ до соціальної психології» (1908).
• Грот Микола Якович Син академіка-філолога Якова Грота; освіту здобув у Петербурзькому університеті (1875).
• Розділ «Психологія» Психічні процеси, напрями психології та її поняття.

Джерела

1. Відчуження (психологія) — Вікіпедія (українська)
2. Social alienation — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q12093049

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.