Біогеоценологія

Коротко

• Виросла з геоботаніки в 1940-х роках; засновник — ботанік і лісознавець Володимир Сукачов, уродженець Слобожанщини.
• Вивчає склад біогеоценозу, обмін речовиною й енергією між його частинами, стійкість і зміни під впливом людини.
• Розвивалася переважно в СРСР; у світовій науці близьке поняття «екосистема» запропонував британець Артур Тенслі 1935 року.
• Має прикладне значення насамперед для лісового й сільського господарства.

Для лісівника діброва — це не лише дуби. Це ще й ґрунт під ними, лісова підстилка, гриби, що її розкладають, комахи в кронах, птахи, мікроклімат під пологом. Усе це пов’язане потоками речовини й енергії і змінюється разом. Таке бачення природного комплексу як єдиного цілого й стало основою біогеоценології.

Походження

Біогеоценологія зародилася в надрах геоботаніки — науки про рослинні угруповання. Від 1940 року в низці праць її засади сформулював ботанік і лісознавець Володимир Сукачов. 1942 року він увів поняття «біогеоценоз» — ділянка земної поверхні з певними мікрокліматом, рельєфом, ґрунтом і водним режимом разом із біоценозом, тобто угрупованням рослин, тварин і мікроорганізмів, що її населяють.

Пізніше наука розвивалася на межі біологічних і географічних дисциплін і тісно пов’язалася з ландшафтознавством, ґрунтознавством, кліматологією, мікробіологією та біогеохімією.

Що складає біогеоценоз

Учення Сукачова ділить біогеоценоз на живу й неживу (косну) частини.

Частина	Компоненти	Роль
Автотрофи	зелені рослини, хемосинтетичні бактерії	створюють первинну продукцію
Біотрофи	травоїдні й хижі тварини, паразити	споживають живу біомасу
Сапротрофи	гриби, бактерії, безхребетні	розкладають мертві рештки
Аеротоп	приземне повітря	перетворене живими організмами
Едафотоп	ґрунт	перетворений живими організмами

Неживу частину до заселення називають екотопом, а коли угруповання її змінило — біотопом.

Завдання

Біогеоценологія досліджує:

• будову й функції компонентів біогеоценозу та зв’язки між ними;
• кругообіг речовини та потоки енергії, біологічну продуктивність;
• зміни й розвиток біогеоценозів, їхню стійкість і механізми саморегуляції;
• реакцію природних комплексів на стихійні явища та господарську діяльність;
• взаємодію сусідніх і віддалених біогеоценозів, що забезпечує єдність біогеосфери.

Такі дослідження тривалі й потребують спільної роботи ботаніків, зоологів, мікробіологів, ґрунтознавців, кліматологів і біохіміків.

Значення і критика

Найбільшого практичного значення біогеоценологія набула в лісовому та сільському господарстві: вона допомагає передбачати наслідки втручання людини й підвищувати продуктивність угідь без руйнування природних зв’язків.

Концепція Сукачова розвивалася переважно в радянській науці. Американський історик екології Дуглас Вайнер оцінював її критично, вважаючи заплутаною. Західна екологія спиралася на ширше поняття екосистеми, яке запровадив Артур Тенслі.

Запитання

Біогеоценоз і екосистема — це одне й те саме?

Поняття близькі, але не тотожні. Екосистема в розумінні Тенслі — загальніше поняття про сукупність організмів і середовища, а біогеоценоз Сукачов визначав як конкретну ділянку земної поверхні з певними мікрокліматом, рельєфом, ґрунтом і водним режимом разом з її населенням. У міжнародній науці загальноприйнятим став термін «екосистема».

Чи є біогеоценологія розділом екології?

Думки розходяться. Одні вчені вважають її частиною екології, інші — окремою наукою на межі біології та географії, яка вивчає не організми, а природний комплекс у цілому.

Див. також

• Біогеоценоз Термін запровадив академік Володимир Сукачов 1942 року.
• Аутекологія Об’єкт — вид, його особини й популяції, а не угруповання загалом, як у синекології.
• Азональність Протилежна закономірність до широтної зональності; разом вони пояснюють, чому сусідні ділянки однієї зони бувають несхожими.
• Лісова підстилка Поділяється на три шари: L — свіжий опад, F — частково розкладені рештки, H — майже цілком розкладена маса.

Джерела

1. Біогеоценологія — Вікіпедія (українська)
2. Біогеоценоз — Вікіпедія (українська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.