Біогеоценоз

Коротко

• Термін запровадив академік Володимир Сукачов 1942 року.
• Живу частину біогеоценозу становить біоценоз, неживу — біотоп (екотоп, перетворений організмами).
• Межі біогеоценозу найчастіше визначають за рослинним угрупованням — фітоценозом.
• Близьке поняття у світовій науці — екосистема (Артур Тенслі, 1935).

Сосновий бір на піщаній терасі й вільшаник у сусідній заплаві можуть рости за кілька сотень метрів один від одного, але живуть за різними законами. Інший ґрунт, інша вологість, інші рослини, комахи, гриби й бактерії. Кожна така ділянка разом з усім живим, що на ній є, і становить біогеоценоз.

Походження терміна

Поняття біогеоценозу 1942 року запровадив академік Володимир Сукачов. Близькі ідеї про єдність організмів і умов їхнього існування розвивали також Г. М. Висоцький, Г. Ф. Морозов, П. С. Погребняк та інші дослідники.

Сукачов підкреслював, що біогеоценоз — історично сформований природний комплекс, який постійно змінюється через взаємодію своїх частин між собою та з атмосферою. Головна його функція — підтримувати кругообіг речовин у конкретних географічних умовах.

Склад

Біогеоценоз складається з живої та неживої частин.

Жива частина — біоценоз:

• автотрофи — зелені рослини й інші організми, що створюють первинну продукцію з неорганічних речовин шляхом фото- чи хемосинтезу;
• біотрофи — споживачі живої біомаси: травоїдні тварини, хижаки, паразити;
• сапротрофи — організми, що розкладають відмерлі рештки: бактерії, гриби, безхребетні.

Нежива частина — біотоп (екотоп, перетворений організмами):

• аеротоп — повітряне середовище, перетворене організмами;
• едафотоп — ґрунтове середовище, перетворене організмами;
• водний режим і рельєф ділянки.

Межі окремих біогеоценозів найчастіше проводять за фітоценозами, тобто рослинними угрупованнями: саме вони найкраще відображають зміни умов.

Біогеоценоз і екосистема

	Біогеоценоз	Екосистема
Автор	Володимир Сукачов	Артур Тенслі
Рік	1942	1935
Масштаб	конкретна ділянка суходолу чи водойми	не обмежений певним рангом
Поширення терміна	переважно радянська й пострадянська наука	світова екологія

Деякі дослідники вважали термін зайвим, бо біоценоз і так розглядають разом з умовами існування. Проте в українській навчальній і науковій літературі біогеоценоз і нині вживають як різновид екосистеми, обмежений однорідною ділянкою земної поверхні.

Біогеоценози бувають наземні й водні; вони складають структурні частини ширших природних комплексів — ландшафтів.

Запитання

Чим біогеоценоз відрізняється від екосистеми?

Екосистема — ширше поняття, яке не прив'язане до певного масштабу. Біогеоценоз завжди прив'язаний до конкретної ділянки земної поверхні з однорідним рослинним покривом, тобто це екосистема певного рангу. Термін «екосистема» загальноприйнятий у світовій екології, а «біогеоценоз» уживали переважно в радянській і пострадянській науці.

Які приклади біогеоценозів?

Дубовий ліс на схилі балки, заплавна лука, верхове болото, ділянка степу з ковилою — кожна така ділянка з однорідною рослинністю, ґрунтом і мікрокліматом утворює окремий біогеоценоз. Межа між ними зазвичай проходить там, де змінюється рослинне угруповання.

Див. також

• Біогеоценологія Виросла з геоботаніки в 1940-х роках; засновник — ботанік і лісознавець Володимир Сукачов, уродженець Слобожанщини.
• Аутекологія Об’єкт — вид, його особини й популяції, а не угруповання загалом, як у синекології.
• Азональність Протилежна закономірність до широтної зональності; разом вони пояснюють, чому сусідні ділянки однієї зони бувають несхожими.
• Ґрінпіс Почалася з рейсу рибальського судна «Філліс Кормак» до острова Амчитка на Алясці у вересні 1971 року на знак протесту проти американського ядерного випробування.

Джерела

1. Біогеоценоз — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q2626809
3. Біогеоценоз // Словник-довідник з екології / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон, 2013. — С. 18.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.