ПРИЛЕЖАЄВ
Прилежаєв Микола Олександрович
Прилежаєв Микола Олександрович (27 вересня 1877, Нижньогородська губернія — 26 травня 1944, Москва) — хімік-органік, член-кореспондент АН СРСР (1933), академік АН Білоруської РСР (1940), автор відкритої 1909 року реакції Прилежаєва — окиснення алкенів надкислотами до епоксидів.
Коротко
- 1900 року закінчив Варшавський університет, працював у Варшавському політехнічному інституті й університеті.
- 1909 року запропонував метод одержання оксидів олефінів (епоксидів) дією органічних надкислот — реакцію, що носить його ім’я.
- У 1915–1923 роках — професор Київського політехнічного інституту, згодом — Білоруського університету в Мінську.
- Автор близько 50 праць, зокрема чотирьох монографій, з хімії кисневмісних органічних сполук.
Будь-який підручник органічної хімії, дійшовши до епоксидів, згадує реакцію Прилежаєва. Її автор описав метод 1909 року у Варшаві, а через кілька років переїхав до Києва, де викладав у політехнічному інституті в роки Першої світової війни та революцій.
Шлях у науці
Микола Прилежаєв походив зі священицької родини, 1895 року закінчив Нижньогородську духовну семінарію. Інтерес до хімії, за біографічними даними, прищепив йому дядько — хімік-органік Олексій Фаворський. 1900 року Прилежаєв закінчив фізико-математичний факультет Варшавського університету й став асистентом кафедри органічної хімії Варшавського політехнічного інституту.
1912 року він захистив у Петербурзькому університеті магістерську дисертацію про органічні пероксиди та їх застосування для окиснення ненасичених сполук і отримав премію імені Бутлерова. Того ж року почав викладати як професор Варшавського університету.
Того ж 1912 року у Варшаві вийшла його праця «Органічні перекиси та застосування їх для окиснення ненасичених сполук», де метод епоксидування описано докладно. Вона заклала основу подальших досліджень пероксидів як окисників в органічному синтезі.
Київ і Мінськ
| Роки | Місце роботи |
|---|---|
| 1900–1915 | Варшава: політехнічний інститут, університет |
| 1915–1923 | Київський політехнічний інститут, професор |
| з 1924 | Білоруський державний університет, Мінськ |
У Білоруському університеті Прилежаєв працював до війни; 1928 року брав участь в організації П’ятого Менделєєвського з’їзду. 1933 року його обрали членом-кореспондентом АН СРСР за рекомендацією Фаворського, Курнакова й Зелінського, 1940 року — академіком АН Білоруської РСР. Під час німецької окупації Білорусі старого вченого переховували партизани; у загоні він пережив зиму, після чого його літаком вивезли до Москви. Там він і помер 26 травня 1944 року; похований на Вірменському цвинтарі.
Реакція Прилежаєва
Прилежаєв виявив, що органічні надкислоти окиснюють подвійний зв’язок алкенів, перетворюючи їх на епоксиди (α-оксиди, оксирани). Він також показав, що алкільні замісники біля подвійного зв’язку прискорюють реакцію, а потрійні зв’язки реагують повільніше. Це дозволяє вибірково окиснювати одні зв’язки й зберігати інші.
Механізм реакції пізніше пояснив американський хімік Пол Бартлетт: кисень переходить до алкену через перехідний стан, який через форму називають «метеликом».
Запитання
У чому суть реакції Прилежаєва?
Алкен, тобто вуглеводень із подвійним зв’язком, реагує з надкислотою (пероксикислотою), і до подвійного зв’язку приєднується атом кисню. Утворюється епоксид — тричленний цикл з атомом кисню, а з надкислоти виходить звичайна карбонова кислота. Нині для цього найчастіше беруть м-хлоропероксибензойну кислоту.
Чому реакція важлива для хімії?
Вона стереоспецифічна: транс-алкен дає лише транс-епоксид, цис-алкен — цис-епоксид. Епоксиди легко розкриваються іншими реагентами, тому їх використовують як проміжні сполуки в синтезі ліків, полімерів і природних речовин.
Де народився Прилежаєв?
Джерела розходяться: називають і Нижній Новгород, і село Копосово Нижньогородської губернії. Так само різняться дати народження — 1872, 1873 чи 1877 рік; найчастіше наводять 27 вересня 1877 року.
Див. також
- Найдіч Юрій Володимирович 1953 року закінчив Київський політехнічний інститут; з 1954 року все життя працював в Інституті проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України.
- Розділ «Хіміки» Усі статті підрозділу «Хіміки».
- Розділ «Органічна хімія» Усі статті підрозділу «Органічна хімія».
Джерела
- Прилежаєв Микола Олександрович — Вікіпедія (українська)
- Реакція Прилежаєва — Вікіпедія (українська)
- Prilezhaev reaction — Wikipedia (англійська)
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АБСОРБЕР Абсорбер — апарат, найчастіше вертикальна колона, у якому компоненти газової суміші поглинаються рідиною (абсорбентом) на межі поділу фаз; основне обладнання для процесу абсорбції в хімічній, нафтогазовій промисловості, металургії та очищенні газів.
- АКТИНІЙ Актиній (лат. Actinium, від грецького ἀκτίς — «промінь»; символ Ac) — радіоактивний хімічний елемент з атомним номером 89, сріблясто-білий м’який метал, перший у ряду актиноїдів, який отримав від нього свою назву.
- АЗОТ Азот (лат. Nitrogenium, позначення N) — хімічний елемент з атомним номером 7, неметал 15-ї групи періодичної системи (за старою класифікацією — V групи); проста речовина — двоатомний газ N₂ без кольору, запаху й смаку, що становить близько 78 % об’єму атмосфери Землі.
- АЗОТУ ОКСИДИ Азоту оксиди — неорганічні сполуки азоту з киснем, у яких азот має ступені окиснення від +1 до +5: N₂O, NO, N₂O₃, NO₂ (та його димер N₂O₄) і N₂O₅; суміш NO і NO₂ в екології позначають NOx.