Масниця

Коротко

• Дата рухома: тиждень перед Великим постом, тобто за сім тижнів до Великодня, — зазвичай кінець лютого або початок березня.
• В Україні центральним обрядом був Колодій: заміжні жінки «народжували» й «хоронили» колодку та прив’язували її неодруженим парубкам і дівчатам.
• У цей тиждень уже не їдять м’яса, але можна молочне, тому головні страви — вареники з сиром, сирники, налисники.
• Масниця — останній час перед постом, коли можна було справляти весілля.

У понеділок масничного тижня заміжні жінки сходилися до корчми чи до когось у хату. Одна клала на стіл невеличке поліно, інші по черзі сповивали його полотном, як немовля, і проголошували, що Колодка «народилася». Так починався Колодій — найвідоміший український обряд цього тижня.

Назви і дата

Свято має багато назв. У центральних, східних і південних областях України його звали Масницею, Колодками чи Колодієм; на заході — Запустами, Пущенням, Сиропустом. Схожі передпостові гуляння мають майже всі народи Європи: масопуст у чехів, остатки в поляків, карнавал у католицьких країнах — його назву виводять від латинського carnem levare чи carne vale, тобто «прощавай, м’ясо».

Дата Масниці рухома: це останній тиждень перед Великим постом, восьмий перед Великоднем. Українські церкви й після календарної реформи 2023 року визначають Великдень за юліанською пасхалією, тож масничний тиждень у них зазвичай пізніший, ніж католицькі карнавали.

Колодій

Обряд тривав увесь тиждень. За описами етнографів, «життя» колодки розписували по днях: у понеділок вона «народжувалася», у вівторок її «хрестили», у середу справляли «похрестини», у четвер колодка «помирала», у п’ятницю її «хоронили», а в суботу «оплакували». Місцеві варіанти різнилися, але «похорон» колодки був майже скрізь. Головне ж — жінки ходили селом і прив’язували колодку до ноги парубкам і дівчатам, які не одружилися в минулий весільний сезон, а також їхнім батькам. Відкупитися можна було частуванням, стрічками, намистом.

Дівчата прив’язували парубкам свою колодку, прикрашену стрічками й паперовими квітами, — до руки. На Поділлі хлопець, якому дівчина «вручила» колодку, мусив її «запити» — почастувати, а дівчина на Великдень дарувала йому вишиту хусточку. Нерідко такі звичаї закінчувалися сватанням.

Бабський тиждень

Масницю називали ще й Бабським тижнем: у ці дні жінки верховодили, а чоловікам належало терпіти їхні жарти. Етнографи вбачають у цьому залишки давніх уявлень про обов’язок кожного мати пару, щоб не порушувати лад у природі й громаді.

Страви

Оскільки м’ясо вже не їли, а молочне ще дозволялося, на стіл ставили:

• вареники з сиром і сметаною — головна страва Масниці;
• сирники, пироги й налисники з сиром;
• млинці, оладки, вершкове масло, яйця.

Останній день, Сиропусна неділя, закінчувався прощанням перед постом: люди просили одне в одного вибачення.

Запитання

Чим українська Масниця відрізняється від російської масляниці?

Обидва свята мають спільне коріння й прив’язані до тижня перед постом, але обряди різні. Для російської масляниці характерні млинці, катання з гір і спалення опудала. В українській традиції головним був Колодій, «бабський» обряд жартівливого покарання неодружених, а основною стравою — вареники з сиром.

Чому Масницю називають Сиропустом?

У церковному календарі це Сиропусний (Сирний) тиждень: м’ясо вже заборонене, але сир, масло, яйця ще дозволені. Останній день перед постом — Сиропусна, або Прощена, неділя, коли прийнято просити одне в одного вибачення.

Що означала колодка, прив’язана до ноги?

Це був жартівливий «знак ганьби» для тих, хто не одружився протягом минулого весільного сезону, і для їхніх батьків. Щоб позбутися колодки, треба було відкупитися — пригостити жінок, подарувати стрічки, намисто чи хустку.

Див. також

• Колядки Назва пов’язана з латинським calendae — першим днем місяця, через свято Коляди.
• Коралі Кількість разків коливалася від одного до понад двадцяти; багате намисто з 20–25 разків із великих намистин свідчило про достаток родини.
• Розділ «Традиції» Звичаї, обряди й свята.

Джерела

1. Масниця — Вікіпедія (українська)
2. Wikidata: Q913575

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.