Лучні ґрунти

Коротко

• Мають потужний темний гумусовий горизонт і ознаки оглеєння в нижній частині профілю.
• Трапляються в улоговинах, на днищах балок, низьких терасах і в заплавах річок лісостепу й степу.
• Часто бувають солонцюватими або засоленими, якщо ґрунтові води мінералізовані.
• Добре підходять для сінокосів, пасовищ і городніх культур; окремі масиви потребують дренажу.

У лісостепу й степу України лучні ґрунти легко впізнати на місцевості: це зелені смуги по днищах балок і низинах, де трава не вигорає навіть у спекотне літо. Причина проста — ґрунтові води лежать тут близько до поверхні й підживлюють рослини знизу.

Як утворюються

Лучні ґрунти формуються там, де ґрунтові води залягають на глибині приблизно 1–2 м і капілярами піднімаються до коренів. Тут діють одночасно два процеси:

• дерновий — густа трав’яна рослинність щороку залишає багато коренів і решток, з яких накопичується гумус;
• глейовий — у нижніх, постійно перезволожених шарах бракує кисню, і залізо переходить у закисні сполуки, забарвлюючи ґрунт у сизі тони.

Будова і властивості

Профіль лучного ґрунту має добре розвинений гумусовий горизонт, поступовий перехідний шар і оглеєну материнську породу. Від лучно-чорноземних ґрунтів вони відрізняються тим, що оглеєна не лише порода, а й нижня частина перехідного горизонту — свідчення ще вищого рівня ґрунтових вод.

Гумусу в лучних ґрунтах зазвичай багато, реакція близька до нейтральної, ґрунт насичений кальцієм і магнієм. Якщо ґрунтові води мінералізовані, у профілі накопичуються солі, і ґрунт стає солонцюватим або солончакуватим. Характер засолення змінюється з півночі на південь: від содового в північному лісостепу до сульфатного й хлоридно-сульфатного в степу.

Різновиди і перехідні ґрунти

Ґрунти	Де трапляються	Глибина ґрунтових вод
лучно-чорноземні	низькі вододіли, тераси, улоговини	глибше, періодичне підживлення
лучні	днища балок, улоговини на плато	близько 1–2 м
лучні алювіальні	заплави річок	близько, з паводковими наносами

Лучно-чорноземні та чорноземно-лучні ґрунти утворюють перехідну ланку між чорноземами й лучними ґрунтами. Для лісостепу й степу, де переважають автоморфні чорноземи, лучні ґрунти є інтразональними: вони залежать не від клімату зони, а від місцевих умов зволоження.

Використання

Незасолені лучні ґрунти — одні з найродючіших у степовій зоні. На них здавна влаштовують сінокоси й пасовища, вирощують овочі, кормові трави та інші вологолюбні культури. Засолені відміни мають гірші фізичні властивості: запливають після дощу, стають в’язкими й безструктурними. Там, де ґрунтові води піднімаються надто високо, поля осушують дренажем, а при зрошенні стежать, щоб не спровокувати вторинного засолення.

Запитання

Чим лучні ґрунти відрізняються від чорноземів?

Чорноземи формуються без участі ґрунтових вод, лише за рахунок опадів. Лучні ґрунти постійно підживлюються близькими ґрунтовими водами, тому нижня частина їхнього профілю оглеєна — має сизі й іржаві плями, — а самі вони вологіші й часто гумусніші.

Що таке оглеєння?

Це зміна ґрунту за тривалого перезволоження й нестачі кисню. Сполуки заліза відновлюються до закисних форм, і ґрунт набуває сизого, зеленкуватого чи голубуватого кольору з іржавими плямами.

Див. також

• Коричневі ґрунти Формуються в кліматі з теплою вологою зимою та сухим спекотним літом, переважно в горах і передгір’ях.
• Латеритні ґрунти Червоний або жовтий колір дають оксиди заліза, а в профілі переважають каолініт, гідроксиди алюмінію й кварц.
• Розділ «Ґрунтознавство» Типи ґрунтів, їхня будова, родючість, ерозія та охорона.

Джерела

1. Лучно-чорноземні ґрунти — Вікіпедія (українська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.