Ландшафтне знімання

Коротко

• Головний польовий метод ландшафтознавства, розділу фізичної географії про природні територіальні комплекси.
• Розрізняють маршрутне знімання вздовж профілів і площинне, або суцільне, коли досліджують усю територію чи ключові ділянки.
• Основою слугують топографічні карти, аерофото- й космічні знімки; сучасні карти складають у ГІС.
• Одиниці картографування — фації, урочища, місцевості, ландшафти, залежно від масштабу.

Карту природних комплексів не складеш лише за кабінетними матеріалами: межі урочищ і фацій треба побачити на місцевості. Ландшафтне знімання — саме ця польова робота, під час якої дослідник крок за кроком відтворює, як на місцевості поєднуються рельєф, породи, ґрунти, вода й рослинність.

Об’єкт знімання

Ландшафтознавство розглядає територію як мозаїку природних територіальних комплексів різного рангу. Найдрібніший — фація, однорідна ділянка на кшталт схилу однієї експозиції з одним типом ґрунту й угруповання рослин. Фації об’єднуються в урочища (балка, заплава, моренний пагорб), урочища — в місцевості, а ті — в ландшафти. Від масштабу карти залежить, які саме одиниці на ній показують.

Етапи робіт

1. Підготовчий. Вивчають топографічні, геологічні, ґрунтові карти, аерофото- й космічні знімки, літературу; намічають попередні межі контурів і маршрути.
2. Польовий. Починається з рекогносцировки. Далі прокладають профілі, що перетинають усі характерні форми рельєфу, і закладають на них основні, картувальні та опорні точки. На кожній описують рельєф, породи, ґрунтовий розріз, зволоження, рослинність, сліди господарської діяльності.
3. Камеральний. Узагальнюють описи, уточнюють межі за знімками, складають легенду й остаточну карту.

Методи

При маршрутному зніманні дослідник рухається вздовж ліній, які перетинають територію, і переносить спостереження на смугу обабіч маршруту. Метод швидкий і підходить для дрібних і середніх масштабів. Площинне (суцільне) знімання охоплює всю територію або вибрані ключові ділянки й дає детальні великомасштабні карти.

Дедалі більшу частину роботи виконують дистанційні та ГІС-методи: знімки дозволяють простежити межі контурів між точками, а цифрова карта легко поєднується з іншими шарами даних.

В Україні

Українська школа ландшафтознавства має стаціонари для тривалих спостережень на Розточчі, у Чорногорі, біля Димера та в Карадазі. Загальні ландшафтні карти України видано 1979 і 2009 років.

Запитання

Чим ландшафтна карта відрізняється від топографічної?

Топографічна карта показує рельєф, гідрографію, населені пункти й шляхи. Ландшафтна зображує природні комплекси як цілісні одиниці: кожен контур на ній — це поєднання певних гірських порід, форм рельєфу, ґрунтів, зволоження й рослинності.

Для чого потрібне ландшафтне знімання?

Ландшафтні карти використовують у плануванні землекористування, проєктуванні заповідних територій, меліорації, оцінці впливу будівництва на довкілля, а також як основу для екологічного моніторингу.

Див. також

• Координатна сітка Лінії паралельні осьовому меридіану зони та екватору, а не меридіанам і паралелям на місцевості.
• Азональність Протилежна закономірність до широтної зональності; разом вони пояснюють, чому сусідні ділянки однієї зони бувають несхожими.
• Локсодрома Окремі випадки локсодроми — меридіани (кут 0°) і паралелі (кут 90°); решта — спіралі, що нескінченно закручуються навколо полюса.
• Розділ «Картографія» Карти, проєкції, атласи та історія картографічної справи.

Джерела

1. Мельник А. В. Ландшафтознавство // Енциклопедія Сучасної України. — Т. 16. — Київ, 2016.
2. Ландшафтознавство — Вікіпедія (українська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.