Валютний кліринг

Коротко

• Укладається на міждержавному рівні й обов’язковий для експортерів та імпортерів обох країн.
• Експортер отримує виручку в національній валюті від свого уповноваженого банку, імпортер у ньому ж платить.
• Масово поширився в 1930-х роках через кризу, відмову від золотого стандарту й валютні обмеження.
• У розрахунках СРСР із соціалістичними країнами 1950–1964 років застосовували кліринговий рубль.

Уявімо дві країни, які торгують між собою, але не мають вільної валюти. Перша продала другій зерна на сто мільйонів, друга першій — машин на дев’яносто. Замість двох великих переказів сторони зараховують зустрічні вимоги, а розраховуються лише за різницю в десять мільйонів. Так працює валютний кліринг.

Як це влаштовано

Основою є клірингова угода між урядами. У кожній країні призначають уповноважений (кліринговий) банк, де відкривають рахунки для розрахунків із партнером. Імпортер платить за товар своєму банку в національній валюті, а експортер отримує виручку там само й теж у власних грошах. Валюта через кордон майже не переміщується: банки лише ведуть облік і періодично звіряють взаємні записи.

Наприкінці розрахункового періоду визначають сальдо — чистий залишок вимог однієї сторони до іншої. Саме його, за класичною схемою, погашають валютою чи золотом; якщо ж сальдо не сплачують одразу, воно перетворюється на кредит країні-боржникові.

Головна ознака валютного клірингу — обов’язковість. Від банківського клірингу, у який учасники вступають добровільно, він відрізняється тим, що експортери й імпортери не можуть відмовитися від розрахунків через нього.

Історія

Масово валютні клірингові угоди з’явилися в 1930-х роках. Причинами були світова криза, нерівновага платіжних балансів, нерівномірний розподіл золотовалютних резервів, відмова від золотого стандарту та жорсткі валютні обмеження. Кліринг давав змогу вирівнювати платіжний баланс, не витрачаючи золота. Відомий приклад — запровадження клірингу Великою Британією у відповідь на припинення Німеччиною платежів британським кредиторам.

Двосторонні кліринги мали й ваду: залік не гарантував рівноваги в торгівлі. Після Другої світової війни через них у Західній Європі накопичувалися борги, що гальмували товарообмін.

Кліринговий рубль

У 1950–1964 роках СРСР на основі двосторонніх угод розраховувався з усіма соціалістичними країнами в клірингових рублях — розрахунковій одиниці, яка існувала лише як записи на рахунках уповноважених банків і не використовувалася в розрахунках із третіми країнами. Від 1 січня 1964 року в межах Ради економічної взаємодопомоги перейшли до багатостороннього переказного рубля через Міжнародний банк економічного співробітництва. Кліринговий рубль зберігся в розрахунках із КНДР, а з Кубою — до розпаду СРСР.

Запитання

Чим валютний кліринг відрізняється від звичайного банківського клірингу?

Банківський кліринг — це взаємозалік між банками чи учасниками біржі, і вони вступають у нього добровільно. Валютний кліринг запроваджують уряди міждержавною угодою, і для торговців обох країн він обов’язковий: розраховуватися поза клірингом вони не можуть.

Що робили з сальдо клірингу?

Різницю між поставками сторін погашали вільною валютою чи золотом або залишали як кредит одній зі сторін. Саме неврегульоване сальдо було головною вадою системи: за двосторонніх клірингів у Західній Європі після війни накопичувалися борги, що гальмували торгівлю.

Див. також

• Валюта Розрізняють національну валюту, іноземну валюту та міжнародні розрахункові одиниці на кшталт СПЗ.
• Валютний курс Курс можна записати двома способами: скільки національної валюти дають за одиницю іноземної (пряме котирування) або навпаки (непряме).
• Банк міжнародних розрахунків Найстаріша з міжнародних фінансових організацій: відкрилася в Базелі 17 травня 1930 року.
• Авуари У широкому значенні — гроші, чеки, векселі, перекази, акредитиви, якими можна розплатитися.

Джерела

1. Каледин С. В. Валютные клиринги (ознайомчий фрагмент) — ЛитРес
2. Кліринг — Вікіпедія (українська)
3. Кліринговий рубль — Вікіпедія (українська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.