Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

БРАЙЛЬ

Брайль Луї

Брайль Луї (фр. Louis Braille; 4 січня 1809, Кувре під Парижем — 6 січня 1852, Париж) — французький тифлопедагог (педагог незрячих), органіст, автор рельєфно-крапкового шрифту, яким незрячі люди читають і пишуть в усьому світі.

Розділ: Педагогіка Оновлено ≈ 3 хв читання

Коротко

  • Утратив зір у три роки після нещасного випадку в батьковій шорній майстерні.
  • Учень, а згодом викладач Королівського інституту для незрячої молоді в Парижі.
  • Спростив «нічне письмо» капітана Шарля Барб'є до шеститочкової комірки; першу версію системи опублікував 1829 року.
  • Інститут офіційно ухвалив його шрифт 1854 року, через два роки після смерті винахідника.

Перші книжки для незрячих у паризькому інституті були великими, важкими й дорогими: на цупкий папір видавлювали звичайні латинські літери, і дитина повільно обмацувала кожну. Самостійно писати таким способом було неможливо. Хлопчик, якому судилося змінити цю ситуацію, прийшов до інституту 1819 року з маленького села Кувре.

Дитинство

Луї Брайль народився 4 січня 1809 року в Кувре, приблизно за 30–40 кілометрів на схід від Парижа. Його батько Симон-Рене виготовляв кінську упряж. Трирічний Луї грався в майстерні шилом і поранив собі око. Почалося запалення, яке перекинулося на друге око, і до п’яти років хлопчик повністю осліп.

Батьки й місцевий священник домовилися, щоб він відвідував сільську школу разом зі зрячими дітьми. Навчався Луї добре, і 1819 року його прийняли до Королівського інституту для незрячої молоді в Парижі.

Від «нічного письма» до шести крапок

Засновник інституту Валентин Гаюї навчав читати за видавленими звичайними літерами. Брайль сумлінно опанував ці книжки, але бачив їхні вади: книжок було мало, читати їх виходило повільно, а записувати власні думки — ніяк.

1821 року до інституту звернувся відставний артилерійський капітан Шарль Барб’є. Він придумав для армії «нічне письмо»: знаки з опуклих крапок, які можна прочитати пальцями в темряві. Комірка Барб’є мала до дванадцяти крапок і передавала звуки, а не букви.

Брайль переробив цей код:

  • зменшив комірку до шести крапок у двох стовпчиках;
  • кожному знаку відповідала буква, цифра чи розділовий знак;
  • комірку можна було «прочитати» одним дотиком пальця;
  • писати можна було простим грифелем і рамкою, які Барб’є подарував школі.

Першу версію системи Брайль представив товаришам 1825 року, а 1829-го видав книгу про неї. У першому виданні були ще й риски, але в другому, 1837 року, він від них відмовився. Того самого 1837 року інститут надрукував новим шрифтом першу книгу — «Історію Франції».

Викладач і музикант

Після навчання Брайль залишився в інституті помічником викладача, а з 1833 року став професором: викладав історію, геометрію й алгебру. Він добре грав на віолончелі та органі й працював органістом у паризьких церквах Сен-Ніколя-де-Шан і Сен-Венсан-де-Поль. На основі свого шрифту розробив і нотний запис.

1839 року Брайль запропонував систему «декапойнт», за допомогою якої незрячий міг писати листи звичайними літерами для зрячих адресатів.

Визнання

Шрифт Брайля приживався повільно: 1840 року новий директор інституту П’єр-Арман Дюфо відмовився навчати за ним. У навчання систему повернули 1844 року. Сам Брайль багато років хворів на недугу дихальних шляхів, яку довго вважали туберкульозом, і помер 6 січня 1852 року в лазареті інституту.

Офіційно інститут ухвалив шрифт 1854 року на вимогу самих учнів. На першій загальноєвропейській конференції вчителів незрячих 1873 року систему відстояв британський лікар Томас Армітедж, і далі вона швидко поширилася світом; у школах США її систему прийняли 1916 року. 1952 року, у сторіччя смерті, прах Брайля перенесли до паризького Пантеону. Українська Вікіпедія вказує місцем смерті Кувре, проте англомовні джерела називають лазарет паризького інституту.

Запитання

Як улаштований шрифт Брайля?

Основа шрифту — комірка з шести опуклих крапок, розташованих двома стовпчиками по три. Різні поєднання крапок дають 63 комбінації: букви, цифри, розділові знаки. Комірка достатньо мала, щоб її можна було розпізнати одним дотиком пальця.

Чи правда, що Брайль запозичив ідею у військових?

Частково. 1821 року до паризького інституту приніс свою систему капітан Шарль Барб'є. Його «нічне письмо» з опуклих крапок призначалося для читання в темряві й мало до дванадцяти крапок у комірці. Брайль скоротив комірку до шести крапок і прив'язав знаки до букв, а не до звуків.

Чи можна записувати шрифтом Брайля ноти?

Так. Брайль був органістом і сам розробив нотний запис на тій самій основі. Перша його книга 1829 року так і називалася: «Спосіб запису слів, музики й церковного співу за допомогою крапок».

Див. також

Джерела

  1. Луї Брайль — Вікіпедія (українська)
  2. Louis Braille — Wikipedia (англійська)
  3. Wikidata: Q93182

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику