БІЛЬСЬКЕ ГОРОДИЩЕ
Більське городище
Більське городище — комплекс укріплених поселень скіфського часу в межиріччі Ворскли та Сухої Груні біля сіл Більськ на Полтавщині й Куземин на Сумщині, найбільша фортеця цієї доби у Східній Європі.
Коротко
- Складається з Західного, Східного та Куземинського укріплень, які оточує спільний вал Великого городища.
- Площа за сучасними обмірами — близько 4400 га, загальна довжина валів — понад 33 км.
- Частина дослідників ототожнює городище з Гелоном, про який писав Геродот.
- З 2005 року пам’ятку охороняє історико-культурний заповідник «Більськ».
Ще в середині XVII століття Гійом Левассер де Боплан позначив на своїй мапі України давнє городище біля села Більськ. Земляні вали над Ворсклою тоді вже розкопували скарбошукачі, а місцеві мешканці добували з них селітру. Справжній масштаб пам’ятки археологи зрозуміли лише у XX столітті.
Будова комплексу
Городище стоїть на височині в межиріччі Ворскли та її сусідки Сухої Груні, правої притоки Псла. Це типове мисове укріплення, тобто поселення на виступі плато, захищене урвищами й штучними валами. Комплекс складається з трьох частин:
- Західне укріплення на правому березі Сухої Груні — вали завдовжки близько 3,3 км;
- Східне укріплення на правому березі Ворскли — близько 3,9 км валів;
- Куземинське укріплення, добудоване пізніше, — менше за розміром, близько 0,9 км.
Усі три об’єднує спільна оборонна лінія Великого городища завдовжки майже 26 км. Сукупна довжина валів перевищує 33,8 км. Оборона складалася з глибоких ровів і високих валів, на яких стояли дерев’яні стіни з баштами.
Площу комплексу різні видання подають по-різному: старші довідники — 3868 га, сучасні обміри — близько 4400 га. Так чи так, це найбільше укріплення скіфського часу у Східній Європі.
Хронологія
Найдавніші шари на території городища залишили племена бронзової доби — носії зрубної та бондарихинської культур. Перші пам’ятки скіфського часу тут з’являються у VIII–VII століттях до нашої ери. Західне і Східне укріплення збудували у VII–VI століттях до нашої ери, Куземинське — у V столітті до нашої ери.
Верхню межу існування поселення сучасні дослідники відносять до початку III століття до нашої ери. Давніші енциклопедичні видання подавали ширший діапазон — аж до III століття нашої ери.
Що знайдено
Розкопки відкрили напівземлянки й наземні житла, льохи, зерносховища, сушарні, а також майстерні ковалів, бронзоливарників, ювелірів, гончарів і косторізів. На Східному укріпленні простежено впорядковане розміщення садиб і рештки двоповерхових дерев’яних споруд. Знайдено залишки жертовників і святилищ та численні глиняні статуетки людей, тварин і птахів.
Населення, імовірно, було різноетнічним: дослідники пов’язують його з будинами, гелонами та іншими народами, яких згадує Геродот.
Історія досліджень
Перші конкретні відомості про укріплення залишив етнограф Опанас Шафонський: він обміряв вали і знайшов на Західному укріпленні наконечники стріл і списів. Пізніше пам’ятку описували Олексій Бобринський, який першим звернув увагу на скіфський шар, і Василь Ляскоронський.
| Роки | Подія |
|---|---|
| 1906 | Перші розкопки Василя Городцова, дослідження 22 курганів |
| з 1954 | Експедиція Харківського університету під керівництвом Бориса Шрамка |
| 1958–1960 | Розкопки експедиції Московського університету (Борис Граков) |
| з 1987 | Харківську експедицію очолює Ірина Шрамко |
| 1992–2006 | Спільна українсько-німецька експедиція |
| 2005 | Створено заповідник «Більськ» |
Запитання
Чи справді Більське городище — це Гелон Геродота?
Остаточного доказу немає. Ототожнення з Гелоном, «дерев’яним містом» у землі будинів, запропонували окремі археологи, зокрема на підставі розмірів і розташування пам’ятки. Інші дослідники ставляться до цієї версії обережно, тому в науковій літературі вона лишається гіпотезою.
Де розташоване Більське городище і чи можна його відвідати?
Пам’ятка лежить біля села Більськ Полтавського району Полтавської області, частково заходячи на територію Сумщини біля села Куземин. Нею опікується історико-культурний заповідник «Більськ», створений 2005 року.
Див. також
- Розділ «Археологія» Розкопки, пам’ятки й культури минулого, а також дослідники, які їх відкривали.
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- АЙВАЗОВСЬКИЙ Айвазовський Іван Костянтинович (вірм. Ованнес Айвазян; 17 (29) липня 1817, Феодосія — 19 квітня (2 травня) 1900, Феодосія) — живописець-мариніст вірменського походження, академік Петербурзької академії мистецтв, автор близько 6 тисяч творів і засновник картинної галереї у Феодосії.
- АКІНАК Акінак (грец. ἀκινάκης) — короткий двосічний меч завдовжки переважно 40–60 см, поширений у I тисячолітті до н. е. серед іраномовних народів — персів, мідян, скіфів; античні автори так називали й скіфські мечі.
- АЛЬБСЬКИЙ ВІКІ ЯРУС Альбський вік і ярус, або альб, — останній (шостий знизу) вік ранньокрейдової епохи та відповідний йому ярус, тобто товща порід, що відклалися приблизно між 113 і 100,5 мільйона років тому.
- АМФОРА Амфора — антична, здебільшого глиняна посудина з вузьким горлом, двома ручками й звуженим, часто гострим дном, у якій зберігали та перевозили вино, олію й інші продукти.