Атабаска (річка)

Коротко

• Бере початок на висоті близько 1600 м у національному парку Джаспер, біля підніжжя льодовика Колумбія.
• Тече через передгір’я і рівнини Альберти повз міста Джаспер, Гінтон, Вайткорт, Атабаска й Форт-Мак-Маррі.
• У XVIII–XIX століттях була частиною головного маршруту хутряної торгівлі між Великими озерами та Маккензі.
• У пониззі проходить через родовища нафтових пісків Атабаски — одних із найбільших у світі.

Атабаска починається з талої води льодовика Колумбія, одного з язиків найбільшого льодовикового поля Скелястих гір. За кілька десятків кілометрів вона вже реве у вузькій ущелині водоспаду Атабаска, за 30 км вище міста Джаспер, — одному з найбільш відвідуваних місць канадських гір.

Течія

Верхня частина річки лежить у національному парку Джаспер, що входить до об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Парки Канадських Скелястих гір». Вийшовши з гір, Атабаска тече на північний схід лісистими рівнинами Альберти. Нижче Форт-Мак-Маррі, де в неї впадає річка Клірвотер, вона повертає на північ і розгалужується в дельті Піс-Атабаска на південному березі озера Атабаска.

Судноплавна Атабаска лише в нижній течії: вище Форт-Мак-Маррі русло перетинають пороги, зокрема Гранд-Репідс, які століттями змушували торговців хутром розвантажувати човни й обходити їх берегом. Головні притоки — Мак-Лауд, Пембіна, Лессер-Слейв, Ла-Бішь і Клірвотер.

Далі вода рухається річкою Рів’єр-де-Рош, зливається з Піс-Рівер у річку Слейв, що несе її до Великого Невільничого озера, а звідти Маккензі виносить її в Північний Льодовитий океан. Від жовтня до квітня річка вкрита кригою.

Історія

До приходу європейців уздовж Атабаски полювали й рибалили різні корінні народи, зокрема крі. Від 1778 року річка разом із Клірвотером і волоком Метьє стала частиною головного водного шляху торговців хутром між Великими озерами та басейном Маккензі. 1811 року перевалом Атабаска пройшов картограф Девід Томпсон.

1921 року залізниця дійшла до пристані Вотервейз біля Форт-Мак-Маррі, і річка стала ланкою вантажного шляху на північ: товари перевантажували на баржі, які буксири тягли до озер і річок Північно-Західних територій. Після 1964 року, коли рейки довели до Гей-Рівер на Великому Невільничому озері, баржевий рух скоротився.

Нафтові піски і природа

У пониззі річка перетинає родовища нафтових пісків Атабаски — бітумінозних відкладів, які добувають з кінця 1960-х років. Видобуток приніс Альберті прибутки, а річці — екологічні проблеми.

Дельта Піс-Атабаска входить до національного парку Вуд-Баффало, також внесеного до Світової спадщини. Це одна з найбільших прісноводних дельт світу, місце гніздування й міграції мільйонів птахів. Верхня течія в Джаспері має статус Канадської річки спадщини.

Запитання

Що означає назва Атабаска?

Назва походить із мови лісових крі: слово aðapaskāw перекладають як «там, де рослини ростуть одна за одною», тобто окремими куртинами. Ймовірно, так описували рослинність уздовж берегів.

Як нафтові піски впливають на річку?

Біля Форт-Мак-Маррі нафтоносні піски добувають кар’єрами й переробляють із великою витратою води, яку беруть з Атабаски. Екологи й громади корінних народів у пониззі вказують на ризики забруднення з хвостосховищ і зменшення стоку, тому якість води тут постійно контролюють.

Див. також

• Атабаска (озеро) Площа — близько 7,85 тис. км², довжина 283 км, найбільша ширина 50 км.
• Арканзас (річка) Довжина — 2364 км: шоста річка США й друга за довжиною притока в системі Міссісіпі — Міссурі.
• Арктика Площа — близько 27 млн км² за кліматичною межею, понад 60 % займає океан.
• Розділ «Ріки» Усі статті підрозділу «Ріки».

Джерела

1. Атабаска (річка) — Вікіпедія (українська)
2. Athabasca River — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.