Атабаска (озеро)

Коротко

• Площа — близько 7,85 тис. км², довжина 283 км, найбільша ширина 50 км.
• Головна притока — річка Атабаска; стік іде на північ через Невільничу річку й систему Маккензі до Північного Льодовитого океану.
• На західному березі — Форт-Чипевіан (1788), одне з найстаріших європейських поселень Альберти.
• Уздовж південного берега тягнуться найбільші активні піщані дюни світу на північ від 58° пн. ш.

У добу хутрової торгівлі озеро Атабаска було крайньою західною точкою, до якої каное зі сходу встигали дійти й повернутися, перш ніж ріки скувала крига. Тому саме тут 1788 року Північно-Західна компанія заснувала свій опорний пункт — Форт-Чипевіан.

Географія

Озеро лежить у північно-західному куті Саскачевану й північно-східному куті Альберти; приблизно три чверті його площі належить Саскачевану. Воно витягнуте зі сходу на захід на 283 км. Східна частина звужується біля селища Фон-дю-Лак до кілометра й закінчується гирлом однойменної річки.

Головну масу води приносить річка Атабаска, яка разом із Пісом утворює на південному заході озера велику Піс-Атабаську дельту. Витікає вода протокою Рів’єр-де-Роше до Невільничої річки, далі через Велике Невільниче озеро й Маккензі — до Північного Льодовитого океану. Західний берег межує з національним парком Вуд-Баффало.

Разом із Великим Ведмежим і Великим Невільничим озерами Атабаска — залишок величезного прильодовикового озера Макконнелл, що існувало наприкінці останнього зледеніння.

Історія

Корінні народи жили біля озера понад дві тисячі років. Європейці з’явилися наприкінці XVIII століття: Александер Маккензі досліджував озеро ще до 1789 року, а 1790–1791 років до озера прийшли Філіп Тернор, Пітер Фідлер та інші службовці Компанії Гудзонової затоки. Між компаніями-суперницями точилася гостра конкуренція, і кілька факторій Гудзонової компанії тут то засновували, то закидали, доки 1821 року обидві фірми не злилися.

Копальні та дюни

У XX столітті на північному березі видобували уран і золото; навколо копалень виросло селище Ураніум-Сіті. Останні копальні закрилися у 1980-х, але береги лишилися забрудненими. 2013 року після аварії на вугільній копальні Обед-Маунтін шлейф відходів річкою Атабаска дійшов до озера біля Форт-Чипевіана, подолавши понад 500 км.

Уздовж південного, саскачеванського берега тягнуться піщані дюни Атабаски — найбільші активні дюни на північ від 58° пн. ш. 1992 року їх оголосили провінційним парком дикої природи.

Риба

В озері налічують 23 види риб, зокрема судака, щуку, жовтого окуня, сига, харіуса, миня. 1961 року тут зябровою сіткою виловили рекордну озерну палію вагою 46,3 кг.

Запитання

Яка глибина озера Атабаска?

Цифри в довідниках різняться: у старих виданнях трапляються і 60, і понад 200 метрів. Сучасні англомовні довідки дають найбільшу глибину 124 м; за цим показником сусіднє озеро Тейзін ще глибше.

Що означає назва Атабаска?

Назва походить з мови лісових крі. Спершу так називали лише заболочену дельту річок Піс і Атабаска на південному заході озера. Картограф Компанії Гудзонової затоки Філіп Тернор 1791 року записав, що слово означає відкриту місцевість, порослу вербами й травою.

Чи забруднене озеро?

Північний берег досі відчуває наслідки видобутку урану й золота біля селища Ураніум-Сіті, хоча останні копальні закрилися у 1980-х. Науковці також підозрюють внесок нафтоносних пісків, що розробляються вище за течією річки Атабаска.

Див. також

• Атабаска (річка) Бере початок на висоті близько 1600 м у національному парку Джаспер, біля підніжжя льодовика Колумбія.
• Байкал Максимальна глибина — 1642 м, площа — 31 722 км², довжина 636 км.
• Розділ «Озера» Усі статті підрозділу «Озера».

Джерела

1. Атабаска (озеро) — Вікіпедія (українська)
2. Lake Athabasca — Wikipedia (англійська)

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.