Акредитив

Коротко

• Знімає ризик неоплати: платіж гарантує банк, а не покупець, чию надійність продавцю важко перевірити.
• Банк перевіряє лише документи — коносамент, рахунки, сертифікати, — а не самий товар.
• Міжнародні правила — Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, чинна редакція UCP 600 від 1 липня 2007 року.
• Старе значення — іменний документ, за яким власник отримував гроші в іншій кредитній установі.

Продавець в Одесі й покупець у Сінгапурі ніколи не бачилися. Продавець боїться відвантажити товар і не отримати грошей, покупець — заплатити наперед і не дочекатися товару. Акредитив розв’язує цю суперечність: між сторонами стає банк, який обіцяє заплатити, щойно продавець доведе документами, що виконав свою частину угоди.

Два значення

У давнішому значенні акредитив — іменний документ, за яким кредитна установа доручала іншій виплатити його пред’явникові певну суму за рахунок коштів клієнта. Оплату здійснювала установа в місці пред’явлення — за рахунок коштів, які власник уніс заздалегідь, або згідно з договором між банками. Акредитиви в Європі відомі з давніх часів.

Сучасне значення — форма безготівкових розрахунків і водночас особливий банківський рахунок. Найчастіше так розраховуються в зовнішній торгівлі, а всередині країни — коли акредитив передбачено договором постачання.

Як працює

1. Покупець (заявник) доручає своєму банку відкрити акредитив на користь продавця (бенефіціара). Джерелом можуть бути кошти покупця або кредит банку.
2. Банк-емітент надсилає акредитив, як правило, через авізуючий банк у країні продавця.
3. Продавець відвантажує товар і подає документи: коносамент, рахунок-фактуру, страховий поліс, сертифікат походження тощо.
4. Банк перевіряє лише відповідність документів умовам акредитива й платить. Суперечки щодо самого товару між покупцем і продавцем на обов’язок банку не впливають.

Кожен акредитив призначено для розрахунків з одним постачальником. Банк зазвичай бере комісію — відсоток від суми — і може вимагати від покупця забезпечення.

Види

Вид	Особливість
Безвідкличний	не може бути змінений чи скасований без згоди бенефіціара; за UCP 600 — усі акредитиви
Підтверджений	до зобов’язання емітента додається зобов’язання другого банку
Покритий і непокритий	кошти наперед переказано банку продавця або оплату гарантує кредит емітента
Переказний (трансферабельний)	посередник може передати його реальному постачальникові
Компенсаційний	два зустрічні акредитиви в ланцюжку покупець — посередник — постачальник
Резервний (standby)	запасне джерело оплати на випадок невиконання контракту

Правила

Акредитиви традиційно регулюються не стільки національним законодавством, скільки міжнародною практикою. 1933 року Міжнародна торгова палата видала першу редакцію Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів (UCP). Чинна редакція UCP 600 діє з 1 липня 2007 року; сторони вносять її до своїх угод як договірну умову. Для резервних акредитивів існують окремі правила ISP98.

З 1973 року, після створення мережі SWIFT, акредитиви почали передавати електронно. У XXI столітті переважна більшість із них існує вже без паперу.

Запитання

Чим акредитив відрізняється від банківської гарантії?

Звичайний акредитив — це спосіб платежу: продавець отримує гроші, щойно подасть правильні документи. Гарантія спрацьовує лише тоді, коли боржник не виконав зобов’язання. Ближче до гарантії резервний (standby) акредитив: ним користуються як запасним джерелом оплати на випадок невиконання контракту.

Чи може покупець відкликати акредитив?

За правилами UCP 600 усі акредитиви вважаються безвідкличними: змінити чи скасувати їх до закінчення строку можна лише за згодою бенефіціара. Відкличні акредитиви на практиці майже вийшли з ужитку.

Що буде, якщо в документах помилка?

Банк має право відмовити в оплаті, якщо документи не відповідають умовам. UCP 600 дещо пом’якшили вимоги: дані в документах не мусять збігатися дослівно, але не повинні суперечити одні одним і самому акредитиву.

Див. також

• Валютний кліринг Укладається на міждержавному рівні й обов’язковий для експортерів та імпортерів обох країн.
• Банки Слово походить від лав (banco), за якими працювали міняйли італійських міст.
• Валюта Розрізняють національну валюту, іноземну валюту та міжнародні розрахункові одиниці на кшталт СПЗ.
• Розділ «Банківська справа та страхування» Банківські операції, страхування, грошові одиниці країн світу.

Джерела

1. Акредитив — Вікіпедія (українська)
2. Letter of credit — Wikipedia (англійська)
3. Акредитив // Банківська енциклопедія. — Київ: Центр наукових досліджень НБУ; Знання, 2011.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.