Акінак

Коротко

• Зброя ближнього бою, яку носили в піхвах на поясі, зазвичай з правого боку.
• За формою навершя й перехрестя археологи датують знахідки: від брускоподібних навершь VII–VI ст. до н. е. до серцеподібних перехресть IV ст. до н. е.
• Парадні мечі з курганів Чортомлик, Солоха, Товста Могила мали золоті обкладки руків’я й піхов.
• Частина дослідників (Євген Черненко) вважає, що скіфський меч і перський акінак — різні типи зброї.

На рельєфах Персеполя вельможі й охоронці перського царя носять при поясі короткий меч у піхвах з широкою лопаттю біля устя. Грецькі автори називали таку зброю акінаком. Цим самим словом вони позначали й мечі сусідів-скіфів, із якими еллінські колоністи Причорномор’я мали справу щодня.

Походження назви

Слово відоме з грецьких текстів: ἀκινάκης. Мовознавці виводять його з іранських мов; реконструюють давньоперську форму *akīnakah, відоме й согдійське kynʼk. Сам Геродот розповідає, що цар Ксеркс, переправляючись через Геллеспонт, приніс морю дари, серед яких був і перський меч, «що його звуть акінаком» (VII, 54).

Будова

Акінак складався з клинка й руків’я, а руків’я — з навершя, власне держака та перехрестя. Клинок двосічний, найчастіше 4,5–6 см завширшки, ромбоподібний у перетині. Піхви робили з дерева, обтягнутого фарбованою шкірою. Біля устя від них відходила бічна лопать, за яку меч кріпили до пояса; на кінці піхов було розширення — бутероль.

Як змінювалися форми

Для археолога навершя і перехрестя — головні ознаки віку знахідки:

Час	Навершя	Перехрестя
VII–VI ст. до н. е.	прямокутне, брускоподібне	метеликоподібне
V ст. до н. е.	антеноподібне, зооморфне	ниркоподібне
IV ст. до н. е.	переважно овальне	трикутне, серцеподібне

На ранніх мечах на верхньому краї руків’я трапляється петля для темляка.

Скіфські мечі в Україні

Найвідоміші скіфські мечі походять з курганів степової України. Парадні екземпляри мали руків’я та піхви, обтягнуті золотим листом зі звіриними сюжетами. На піхвах мечів з Чортомлика, Єлизаветівки та Товстої Могили сюжети повторюються, тож їх, найімовірніше, виготовили на замовлення скіфської знаті грецькі майстри. Великою бутероллю вирізняються піхви з кургану Солоха.

У Полтавському краєзнавчому музеї імені Василя Кричевського зберігається залізний кинджал VII — початку VI ст. до н. е., знайдений у Миколаївському лісі регіонального ландшафтного парку «Диканський». Він має метеликоподібне перехрестя й брускоподібне навершя.

Чи все це акінаки

Український археолог Євген Черненко звернув увагу на відмінності між скіфськими мечами й перським акінаком. У перських мечів перехрестя заходить у піхви, бутероль широка й чітко відокремлена, а бічна лопать вища й іншої форми. На цій підставі він вважав неточним називати скіфський меч акінаком. Утім, у довідковій літературі обидва значення співіснують.

Запитання

Чим акінак відрізняється від кинджала?

Межа умовна. Довші екземпляри (до 60 см) вважають мечами, коротші — кинджалами. Наприклад, скіфський кинджал VII — початку VI ст. до н. е. з Диканського парку на Полтавщині має загальну довжину 26,8 см, хоча за будовою подібний до мечів.

Чи поклонялися скіфи мечу?

Так, за Геродотом. В «Історії» (книга IV, розділ 62) він пише, що в кожній скіфській області на величезному помості з хмизу стояв старовинний залізний меч — символ бога війни, якого грек називає Аресом. Йому щороку приносили в жертву худобу й коней, а також частину полонених.

Див. також

• Баби кам'яні Найдавніші антропоморфні стели степу датують IV–II тисячоліттям до н. е.
• Більське городище Складається з Західного, Східного та Куземинського укріплень, які оточує спільний вал Великого городища.
• Амудар’їнський скарб Збереглося близько 180 металевих предметів і приблизно 200 монет; багато речей, імовірно, переплавили ще до того, як скарб потрапив до науковців.
• Розділ «Військова справа» Військове мистецтво, озброєння, битви та полководці.

Джерела

1. Акінак — Вікіпедія (українська)
2. Akinakes — Wikipedia (англійська)
3. Herodotus. The History, Book IV / transl. G. C. Macaulay — Wikisource
4. Мелюкова А. И. Вооружение скифов. — Москва, 1964 (САИ, вып. Д1-4).

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.