ҐІБРАЛТАРСЬКА ПРОТОКА
Гібралтарська протока
Гібралтарська протока (давніше Ґібралтарська; англ. Strait of Gibraltar, ісп. Estrecho de Gibraltar, араб. مضيق جبل طارق) — протока між південним краєм Піренейського півострова й північним узбережжям Африки, що з'єднує Атлантичний океан із Середземним морем і відокремлює Європу від Африки.
Коротко
- Ширина — від 14 до 44 км; у найвужчому місці Європу й Африку розділяють 14,2 км.
- Глибина на фарватері — близько 300 м, найбільші глибини, за різними джерелами, від 900 до 1181 м.
- Обабіч протоки здіймаються Гібралтарська скеля і гора Джебель-Муса — античні Геркулесові стовпи.
- Береги належать Іспанії, британському Гібралтару, Марокко та іспанській Сеуті.
Для античних греків і римлян світ закінчувався тут. Дві скелі по обидва боки вузької протоки — Гібралтар на півночі й Джебель-Муса на півдні — вони називали Геракловими, або Геркулесовими, стовпами й вважали, що їх поставив сам герой. За стовпами починався невідомий океан.
Розташування і розміри
Протока лежить між південним краєм Іспанії та північним узбережжям Марокко. На її північному березі розташовані Іспанія і британська заморська територія Гібралтар, на південному — Марокко та іспанське місто Сеута. Міжнародна гідрографічна організація проводить західну межу протоки лінією від мису Трафальгар до мису Спартель, а східну — від мису Європа в Гібралтарі до півострова Альміна біля Сеути.
| Показник | Значення |
|---|---|
| Довжина | 58–65 км (за різними джерелами; 65 км — у межах, визначених МГО) |
| Ширина | від 14 до 44 км; найвужче місце — 14,2 км |
| Глибина | 300–900 м (за іншими даними, на фарватері до 338 м, найбільша — 1181 м) |
Назва
Сучасна назва походить від скелі Гібралтар, по-арабськи Джебель-Тарік — «гора Таріка», на честь мусульманського полководця Таріка ібн Зіяда. В арабських джерелах протоку називали також Баб аль-Магриб («Брама Заходу») і аз-Зукак («Прохід»), а в римлян вона була Fretum Gaditanum — Кадіською протокою.
Течії
Середземне море втрачає на випаровування більше води, ніж отримує з річок і опадів. Тому з Атлантики поверхнею протоки на схід постійно надходить менш солона й легша вода. Глибше, під нею, на захід витікає солоніша й щільніша середземноморська вода. На західному краю протоки лежить підводний поріг Камаріналь: перетікаючи через нього під час припливів, вода утворює великі внутрішні хвилі, які часом добре помітні на супутникових знімках.
Геологічна історія
Близько 6 мільйонів років тому зв’язок Середземного моря з океаном перервався, і море почало висихати. У цю так звану Мессінську соленосну кризу на дні накопичилися товщі солі й гіпсу до 2 км. Приблизно 5,33 мільйона років тому води Атлантики знову прорвалися через Гібралтарську протоку — це подія, відома як Занклійська повінь. Африканська плита й нині рухається на північ приблизно на 2 см на рік, і в далекому геологічному майбутньому протока може закритися.
Значення
Протока — головний морський шлях із Середземного моря до Атлантики: через неї щодня проходять понад 300 торговельних суден. На берегах стоять порти Альхесірас, Ла-Лінеа, Сеута й марокканський Танжер. Гібралтар з британською військово-морською базою століттями був предметом суперництва держав. Щоб захистити морських ссавців, Іспанія обмежила швидкість суден у протоці до 13 вузлів. На іспанському березі створено природний парк Естрехо.
Запитання
Звідки назва «Гібралтар»?
Від арабського Джебель-Тарік — «гора Таріка». Так назвали скелю на північному березі на честь мусульманського полководця Таріка ібн Зіяда. Від скелі назву отримали і місто, і протока. Римляни ж називали протоку Кадіською (Fretum Gaditanum) або Геркулесовою (Fretum Herculeum).
Чи можна переплисти з Європи до Африки поромом?
Так, пороми між Іспанією та Марокко курсують щодня, і найкоротший рейс триває близько 35 хвилин. Іспанія й Марокко також давно обговорюють будівництво залізничного тунелю під протокою; домовленість дослідити такий проєкт сторони уклали ще 2003 року.
Чому в протоці дві течії?
З Середземного моря випаровується більше води, ніж приносять річки й опади. Тому поверхнею з Атлантики на схід постійно тече менш солона й легша вода, а під нею, на глибині, на захід виходить солоніша й важча середземноморська вода. Загальний баланс спрямований на схід.
Див. також
- Атлантичний океан Площа разом з окраїнними й внутрішніми морями — близько 106,5 млн км², без них — близько 81,8 млн км².
- Африка Єдиний материк, який перетинають і екватор, і нульовий меридіан.
- Балтійське море Одне з найбільших у світі водойм солонуватої води: солоність у центральній частині лише 6–8 ‰, у північних затоках — ще менша.
- Банда (море) Простягається приблизно на 1000 км із заходу на схід і на 500 км з півночі на південь.
Джерела
- Гібралтарська протока — Вікіпедія (українська)
- Strait of Gibraltar — Wikipedia (англійська)
- Гибралтарский пролив — Википедия (російська)
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- ААРЕ Ааре (нім. Aare, фр. Aar) — річка у Швейцарії, ліва притока Рейну завдовжки близько 295 км, найдовша річка, що від витоку до гирла тече тільки територією країни.
- АБАДАН Абадан (перс. آبادان) — місто й порт на південному заході Ірану, у провінції Хузестан, на однойменному острові біля впадіння Шатт-ель-Арабу (перс. Арванд-Руд) до Перської затоки; один з головних центрів нафтопереробки країни.
- АБАКАН Абакан (хакаською Ағбан) — місто в Росії, столиця Республіки Хакасія, розташоване в Мінусинській улоговині на півдні Сибіру при впадінні річки Абакан у Єнісей.
- АБАКАНСЬКИЙ ХРЕБЕТ Абаканський хребет — гірський хребет у Південному Сибіру, переважно в Хакасії (Росія), завдовжки близько 300 км і заввишки до 1984 м, що з’єднує північно-східний Алтай із Кузнецьким Алатау.