Мартиніка

Коротко

• Площа близько 1100 км², населення — близько 350 тис. осіб (2024).
• З 1946 року — заморський департамент, з 2015-го — єдина територіальна громада, що поєднала функції департаменту й регіону.
• 8 травня 1902 року виверження вулкана Монтань-Пеле знищило місто Сен-П’єр і близько 28–30 тис. його мешканців.
• Частина Європейського Союзу як найвіддаленіший регіон; валюта — євро.

Остров’яни здавна звуть свою землю Мадініна — «острів квітів». Христофор Колумб наніс острів на карту ще 1493 року, а висадився на ньому 1502-го, під час четвертої подорожі; оселилися тут французи 1635-го. Відтоді, з короткими перервами, Мартиніка лишається частиною Франції.

Географія

Острів має близько 70 км завдовжки й до 30 км завширшки. Із заходу його омиває Карибське море, зі сходу — Атлантичний океан. Мартиніка вулканічного походження: тут Карибська плита насувається на Південноамериканську.

Північ гориста. Над нею височить діючий вулкан Монтань-Пеле (1397 м), південніше — піки Карбе. Південь нижчий і горбистий, із затоками й пляжами. Клімат тропічний пасатний, середньомісячні температури 24–27 °C. Сезон дощів і ураганів триває з липня по листопад. На схилах ростуть вологі тропічні ліси, на узбережжях — мангри.

Історія

До європейців острів населяли араваки, а згодом кариби. Французи заснували тут плантації цукрової тростини, на яких працювали невільники, привезені з Африки. У 1720-х роках на Мартиніці з’явилися перші в Західній півкулі кавові плантації. Рабство остаточно скасували 1848 року.

8 травня 1902 року виверження Монтань-Пеле знищило Сен-П’єр, тодішню торговельну столицю острова. Пірокластичний потік за кілька хвилин накрив місто; загинуло близько 28–30 тис. людей. Адміністративний центр перемістився до Фор-де-Франса.

Статус

1946 року Мартиніка стала заморським департаментом Франції. На референдумі 2010 року більшість виборців підтримала перехід до єдиної територіальної громади, і з грудня 2015 року замість окремих рад департаменту й регіону діє одна асамблея. Острів поділено на 4 округи й 34 комуни.

Округ	Центр
Фор-де-Франс	Фор-де-Франс
Ла-Трініте	Ла-Трініте
Ле-Марен	Ле-Марен
Сен-П’єр	Сен-П’єр

Населення і культура

На січень 2024 року на острові мешкало близько 350 тис. осіб, переважно нащадки африканців і люди змішаного походження. Більшість — католики.

Мартиніка дала світові кількох визначних людей. Поет і політик Ейме Сезер став одним із засновників руху «негритюд», психіатр Франц Фанон — автором праць про колоніалізм. Тут народилася Жозефіна де Богарне, перша дружина Наполеона.

Господарство

Основу експорту становлять нафтопродукти з місцевого заводу в Ле-Ламантені, банани, ром і цукор. Значну частину доходів острова дають туризм і бюджетні трансфери з Франції. Головний аеропорт носить ім’я Ейме Сезера.

Запитання

Чи потрібна віза на Мартиніку?

Мартиніка є частиною Франції та ЄС, але не входить до Шенгенської зони. Правила в’їзду визначає французьке законодавство окремо для заморських територій, тому їх слід перевіряти на офіційних сайтах Франції перед поїздкою.

Хто вижив у Сен-П’єрі 1902 року?

У джерелах найчастіше згадують в’язня Людже Сільбариса, якого врятувала товста кам’яна стіна камери. Пізніше він показував свої опіки в цирку Барнума. Крім нього, вижило лише кілька людей на околицях міста.

Якою мовою говорять на Мартиніці?

Офіційна мова — французька. У повсякденні майже всі говорять також мартиніканською креольською, що виникла на основі французької за часів плантаційного рабства.

Див. також

• Атлантичний океан Площа разом з окраїнними й внутрішніми морями — близько 106,5 млн км², без них — близько 81,8 млн км².
• Розділ «Країни Північної Америки» Усі статті підрозділу «Країни Північної Америки».

Джерела

1. Мартиніка — Вікіпедія (українська)
2. Martinique — Wikipedia (англійська)
3. Wikidata: Q17054

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.