Перейти до тексту
Укрсловник енциклопедичний словник

ТРАНСИЛЬВАНСЬКЕ ПЛАТО

Трансильванське плато

Трансильванське плато (рум. Podișul Transilvaniei; у геології — Трансильванська улоговина) — горбисте плато в центральній Румунії, майже з усіх боків оточене Карпатами.

Розділ: Фізична географія Оновлено ≈ 2 хв читання

Коротко

  • Середні висоти 300–600 м, на околицях до 800–900 м.
  • Складене переважно неогеновими пісками, пісковиками й глинами; надра багаті на природний газ і кам’яну сіль.
  • Головні ріки — Муреш, Сомеш і Олт; великі міста — Клуж-Напока, Тиргу-Муреш, Сібіу.

Якщо подивитися на фізичну карту Румунії, Карпати там вигинаються великою підковою. Усередині цієї підкови лежить знижена, але не рівнинна поверхня — Трансильванське плато. Від нього походить і назва цілої історичної області, і значна частина її історії: міста, шляхи й копальні тяжіють саме до цієї улоговини.

Межі й рельєф

Плато оточують три гірські системи. Зі сходу його замикають Східні Карпати, з півдня — Південні, з заходу — Західні Румунські Карпати, або гори Апусені. Відкритих воріт мало, і найважливіші з них — долини рік, що прорізають гори.

Висоти здебільшого тримаються в межах 300–600 м, а на околицях, ближче до передгір’їв, піднімаються до 800–900 м. Поверхня горбиста: широкі пологі пасма чергуються з долинами, балками та заплавами. Тут поширені зсуви — пухкі глинисті породи легко сповзають схилами після злив.

Зазвичай на плато виділяють кілька частин:

  • Трансильванську рівнину (Câmpia Transilvaniei) на півночі — найнижчу й найбільш розорану частину;
  • плато Сомеш на північному заході;
  • плато Тирнав на півдні, між долинами Великої й Малої Тирнави.

Будова і надра

Під плато лежить велика западина земної кори, яку заповнили морські та озерні осади. Верхня частина товщі складена переважно неогеновими пісками, пісковиками й глинами. Нижче залягають пласти кам’яної солі; подекуди сіль виходить близько до поверхні й утворює соляні куполи.

Саме ця будова визначила господарське значення краю. Трансильванська улоговина — головний газоносний регіон Румунії: природний газ тут добувають понад століття. Соляні копальні біля Турди та Праїда відомі щонайменше з середньовіччя, а нині частково стали музеями й лікувальними закладами.

Ресурс Де Значення
Природний газ центр і північ улоговини основа газовидобутку Румунії
Кам’яна сіль Турда, Праїд та інші соляні куполи давній видобуток, спелеотерапія, туризм
Родючі ґрунти Трансильванська рівнина зернові й кормові культури

Ріки

Плато дренують три головні ріки. Муреш тече на захід, до Тиси. Сомеш збирає води півночі й теж належить до басейну Тиси. Олт обходить плато зі сходу й півдня, а потім прорізає Південні Карпати Червоновежовим проходом і несе воду до Дунаю. Велика й Мала Тирнава зливаються біля міста Блаж і далі впадають у Муреш.

Клімат і рослинність

Клімат помірно континентальний. Гори затримують вологі західні повітряні маси, тому опадів тут менше, ніж на навітряних схилах, а зими холодніші, ніж на рівнинах біля Дунаю. Літо тепле. Значна частина плато розорана; ліси, переважно дубові та букові, збереглися на вищих ділянках і схилах.

Міста й люди

На плато або на його околицях стоять найбільші міста Трансильванії: Клуж-Напока на Сомеші, Тиргу-Муреш на Муреші, Медіаш і Сігішоара в долині Тирнави, Сібіу біля підніжжя Південних Карпат. Брашов лежить уже в міжгірній улоговині на південно-східному краю, проте історично завжди був пов’язаний з плато торговими шляхами.

Запитання

Це плато чи улоговина?

Обидва слова правильні, але з різних поглядів. Для географа це плато, бо поверхня піднята на кілька сотень метрів над рівнем моря. Для геолога — улоговина, бо це западина між гірськими системами, заповнена товщею пізніших осадів.

Чим плато важливе для господарства Румунії?

Тут зосереджено головні газові родовища країни, давні соляні копальні, родючі ґрунти для зернових і кормових культур, а схили долин Тирнави відомі виноградарством.

Див. також

Джерела

  1. Трансильванське плато — Вікіпедія (українська)
  2. Transylvanian Plateau — Wikipedia (англійська)
  3. Wikidata: Q990226

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику