АХТУБА
Ахтуба
Ахтуба — лівий рукав Волги в її нижній течії, що відгалужується від головного русла біля Волгограда й тече паралельно Волзі на південний схід до її дельти.
Коротко
- Довжина — за різними джерелами 520–537 км, середня витрата води — близько 150 м³/с.
- Природний початок рукава перекрила гребля Волзької ГЕС; тепер вода надходить штучним каналом завдовжки 6,5 км.
- Між Волгою та Ахтубою лежить широка Волго-Ахтубінська заплава — відомий район овочівництва й баштанництва.
- На березі Ахтуби, ймовірно біля сучасних Харабалів, стояла столиця Золотої Орди Сарай-Бату.
Нижче Волгограда Волга розділяється на два паралельні потоки: праворуч тече саме головне русло, ліворуч — Ахтуба. Сотні кілометрів вони йдуть поруч, на відстані від кількох до кількох десятків кілометрів, а простір між ними займає одна з найбільших річкових заплав Європи.
Течія
Ахтуба відгалужується від Волги в районі міста Волзького, на північ від Волгограда. Після будівництва Волзької ГЕС у 1950-х роках старий вхід у рукав перекрили, а воду почали подавати через штучний канал завдовжки 6,5 км, що бере початок нижче греблі. Далі Ахтуба тече на південний схід уздовж лівого краю долини Волги, через Волгоградську та Астраханську області, і в пониззі зливається з рукавом Бузан у верхній частині волзької дельти.
Довжину рукава подають по-різному — від приблизно 520 до 537 км, середня витрата води — близько 150 м³/с. Режим залежить від скидів води Волзькою ГЕС: навесні вона пропускає повінь, і тоді Ахтуба стає судноплавною на значній частині течії.
Заплава
Волго-Ахтубінська заплава — рівнина, порізана сотнями проток, єриків і озер. Щорічні повені приносять сюди намул, тому тут здавна вирощують овочі й баштанні культури; астраханські кавуни значною мірою походять саме звідси. Повінь важлива й для риби: заплавні водойми слугують нерестовищами ляща, сазана, судака, а в рукавах заходять на нерест осетрові.
Історія
У XIII–XIV століттях береги Ахтуби були серцем Золотої Орди. Тут, найімовірніше біля сучасного Харабалі, стояв Сарай-Бату — столиця, заснована ханом Батиєм. Саме до ординських ханів на Нижню Волгу їздили по ярлики на князювання руські князі.
Сьогодні на Ахтубі лежать міста Волзький, Ленінськ, Знаменськ, Ахтубінськ і Харабалі.
Запитання
Ахтуба — це річка чи рукав?
Гідрологи вважають її рукавом, тобто відгалуженням Волги: власних великих приток Ахтуба не має й живиться волзькою водою. Нижче вона з’єднується з іншими рукавами дельти, зокрема з Бузаном, і разом із ними несе воду до Каспійського моря.
Що таке Волго-Ахтубінська заплава?
Це смуга завширшки від кількох до понад 20 км між Волгою та Ахтубою, порізана протоками, озерами й старицями. Щовесни її заливає повінь, і родючі намулові ґрунти дають змогу вирощувати овочі та кавуни. Частина заплави охороняється як природний парк.
Див. також
- Баскунчак Площа близько 106–115 км², поверхня лежить приблизно на 21 м нижче рівня Світового океану.
- Розділ «Ріки» Усі статті підрозділу «Ріки».
Джерела
Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.
Поруч у словнику
- ААРЕ Ааре (нім. Aare, фр. Aar) — річка у Швейцарії, ліва притока Рейну завдовжки близько 295 км, найдовша річка, що від витоку до гирла тече тільки територією країни.
- АБАДАН Абадан (перс. آبادان) — місто й порт на південному заході Ірану, у провінції Хузестан, на однойменному острові біля впадіння Шатт-ель-Арабу (перс. Арванд-Руд) до Перської затоки; один з головних центрів нафтопереробки країни.
- АБАКАН Абакан (хакаською Ағбан) — місто в Росії, столиця Республіки Хакасія, розташоване в Мінусинській улоговині на півдні Сибіру при впадінні річки Абакан у Єнісей.
- АБАКАНСЬКИЙ ХРЕБЕТ Абаканський хребет — гірський хребет у Південному Сибіру, переважно в Хакасії (Росія), завдовжки близько 300 км і заввишки до 1984 м, що з’єднує північно-східний Алтай із Кузнецьким Алатау.