АРАБИ

Араби

Араби — група народів семітського походження, для яких рідною є арабська мова; вони становлять основне населення країн Північної Африки й Західної Азії, що об’єднані в Лігу арабських держав.

Розділ: Географія Оновлено 18 жовтня 2026 р. ≈ 2 хв читання

Коротко

Загальна чисельність оцінюється приблизно в 350–420 млн осіб; оцінки різняться залежно від критеріїв.
Батьківщина — Аравійський півострів; поширення арабів пов’язане із завоюваннями VII–VIII століть.
Більшість — мусульмани-суніти; є значні громади шиїтів і християн.
Велика діаспора в Латинській Америці, Західній Європі, США.

Слово «араб» уперше трапляється в ассирійському написі про битву під Каркаром 853 року до нашої ери: серед ворогів Ассирії там названо «араба Гіндібу» з тисячею верблюдів. Сьогодні так називають сотні мільйонів людей від Атлантичного узбережжя Марокко до Перської затоки, яких об’єднує передусім мова.

Хто такі араби

Головна ознака арабської ідентичності — арабська мова як рідна. Вона належить до семітської гілки афразійської мовної сім’ї, поруч з івритом, арамейською та амхарською. Араби не є однорідним за походженням народом: у Магрибі вони змішалися з берберами, в Єгипті — з коптським населенням, в Іраку й Сирії — з арамеями.

Загальну чисельність оцінюють приблизно в 350–420 млн осіб. Найбільші арабські країни за населенням — Єгипет, Алжир, Судан, Ірак, Марокко й Саудівська Аравія.

Історія

Батьківщина арабів — Аравійський півострів, де здавна жили кочові племена й існували осілі царства на півдні, в Ємені. У VII столітті тут виник іслам. Після смерті пророка Мухаммада 632 року араби за кілька десятиліть підкорили Близький Схід, Північну Африку й Піренейський півострів.

Арабські халіфати — Праведний, Омейядський, Аббасидський — створили простір, де арабська стала мовою релігії, науки й управління. Багдад, Каїр і Кордова перетворилися на центри математики, медицини, астрономії, філософії. Через арабські переклади Європа отримала багато творів античних авторів.

Нова доба

З XVI століття більша частина арабських земель увійшла до Османської імперії, а в XIX–XX століттях — до колоніальних володінь Франції, Великої Британії та Італії. Власну державність арабські країни здобували від 1920-х до 1970-х років. 1945 року виникла Ліга арабських держав, нині до неї входять 22 члени.

Релігія і культура

Група	Де найчисленніші громади
Мусульмани-суніти	більшість арабських країн
Мусульмани-шиїти	Ірак, Бахрейн, Ліван
Християни	Ліван, Сирія, Єгипет, Палестина

Арабське письмо, каліграфія, поезія, музика й кухня поширилися далеко за межі арабського світу.

Діаспора

Мільйони людей арабського походження живуть поза арабськими країнами. Найбільша діаспора — в Латинській Америці, особливо в Бразилії та Аргентині, куди з кінця XIX століття переселялися вихідці з Лівану й Сирії. Великі громади є у Франції, Німеччині, Великій Британії, США.

Арабістика в Україні

Основи українського сходознавства заклав Агатангел Кримський, автор праць з історії арабів та арабської літератури. За переписом 2001 року в Україні мешкало близько 6,6 тис. арабів.

Запитання

Чи всі араби — мусульмани?

Ні. Більшість арабів сповідує іслам, але здавна існують арабські християнські громади: мелкіти, православні й католики Лівану, Сирії, Палестини, Йорданії. Водночас багато мусульман світу — турки, іранці, індонезійці — арабами не є.

Скільки арабів живе в Україні?

За переписом 2001 року арабами себе назвали близько 6,6 тис. осіб. Крім того, в українських університетах до 2022 року щороку навчалися тисячі студентів з арабських країн.

Чим арабська літературна мова відрізняється від розмовної?

Літературна арабська (фусха) спільна для преси, освіти й офіційного вжитку в усіх арабських країнах. У побуті ж говорять на діалектах — єгипетському, левантійському, магрибському та інших, які часом відрізняються настільки, що співрозмовникам із різних кінців світу важко порозумітися.

Див. також

Атлас (гори) Найвища вершина — Тубкаль у Високому Атласі, 4167 м, найвища точка Північної Африки.
Абкайк Відкрите 1940 року, промислову розробку почали 1946-го.
Розділ «Нації» Усі статті підрозділу «Нації».

Джерела

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.

Поруч у словнику