Кочкін Михайло Андрійович

Коротко

• Досліджував генезис і агрономічні властивості ґрунтів Криму, боротьбу з водною ерозією, раціональне використання земель.
• Двадцять років керував Нікітським ботанічним садом під Ялтою; 1959 року створив у ньому відділ ґрунтово-кліматичних досліджень.
• Підготував 11 кандидатів і 3 докторів наук.

Нікітський ботанічний сад під Ялтою заснували 1812 року, і за два століття ним керували різні вчені. Михайло Кочкін очолював сад довше за багатьох — з 1958 по 1977 рік — і був серед них ґрунтознавцем, а не ботаніком. Це позначилося на роботі установи: саме за нього в саду з’явився окремий відділ, що вивчав ґрунти й клімат.

Шлях у науку

Михайло Кочкін народився 22 травня (4 червня) 1908 року в селі Кленове на Вятщині (тепер Оричівський район Кіровської області Росії). У 1922–1928 роках працював у селах Уралу й Західного Сибіру. Як сількора газети «Вятське село» його 1928 року прийняли на робітфак при Вятському сільськогосподарському технікумі.

1930 року Кочкін вступив до Вятського ветеринарно-зоотехнічного інституту, 1932-го перевівся до Горького й 1934 року закінчив Горьківський сільськогосподарський інститут. Наступні три роки досліджував ґрунти Верхошижемського району Кіровської області, а в 1937–1941 роках працював асистентом, згодом доцентом Казанського сільськогосподарського інституту.

Війна

У 1941–1945 роках Кочкін був на військовій службі: закінчив Центральну школу НКВС, служив оперативним працівником штабу армії, згодом у контррозвідці СМЕРШ корпусу. У березні 1945 року дістав контузію й вибув з армії. За роки війни був нагороджений чотирма медалями.

Кримський період

Після війни вчений переїхав до Криму й уже не залишав його:

Роки	Установа і посада
1945–1948	Кримський державний заповідник
1948–1956	Кримська філія АН СРСР, учений секретар
1950–1951	Кримський сільськогосподарський інститут (за сумісництвом)
1956–1958	Український НДІ ґрунтознавства
1958–1977	директор Нікітського ботанічного саду

Нікітський ботанічний сад, який Кочкін очолив 1958 року, заснували 1812 року на південному березі Криму між Ялтою й Гурзуфом; першим директором був ботанік Християн Стевен. Сад відомий колекціями субтропічних, плодових і декоративних рослин, а також багатьма сортами, виведеними його селекціонерами. Для ґрунтознавця тут відкривалася рідкісна можливість: на невеликій території поєднуються різні гірські ґрунти, кліматичні умови схилів і тисячі видів та сортів рослин.

1956 року він захистив докторську дисертацію, 1961 року отримав звання професора, а 1962 року — заслуженого діяча науки УРСР.

Наукова робота

Кочкін досліджував генетичне й агрономічне ґрунтознавство, боротьбу з водною ерозією та раціональне використання ґрунтів. Для гірського Криму, де схили круті, а ґрунтовий шар тонкий, ці питання мали пряму практичну вагу.

1959 року він організував у Нікітському саду ґрунтово-кліматичний відділ досліджень. Серед його праць:

• «Агроґрунтові групи Криму» — характеристика ґрунтів півострова для потреб сільського господарства;
• «Ґрунти, ліси та клімат гірського Криму та шляхи їх раціонального використання» (ВАСГНІЛ, 1967);
• збірники праць Нікітського саду з фізіології, біохімії, цитології, ембріології та радіології рослин (1970, як керівник авторського колективу) і з упровадження нових сортів плодових, декоративних і технічних рослин (1977, як член редколегії).

Рік виходу «Агроґрунтових груп Криму» в довідниках подано по-різному (1957 і 1978), тому тут його не наведено.

Учні й нагороди

Кочкін підготував 11 кандидатів і 3 докторів наук. Мав орден Жовтневої Революції та два ордени «Знак Пошани». Помер 6 листопада 1980 року в Ялті.

Запитання

Чим відрізняється генетичне ґрунтознавство від агрономічного?

Генетичне вивчає, як ґрунт утворився: з якої породи, за якого клімату, під якою рослинністю. Агрономічне — як цей ґрунт поводиться в господарстві: родючість, водний режим, реакція на обробіток і добрива. Кочкін працював на стику обох напрямів.

Чому для Криму така важлива водна ерозія?

На крутих схилах гірського Криму зливи змивають тонкий шар ґрунту, особливо там, де вирубано ліс або розорано схил. Втрачений ґрунт відновлюється століттями, тому протиерозійні заходи — головна умова збереження гірських земель.

Див. також

• П’ятницький Сергій Сергійович Понад сорок років працював у лісовій науці Харкова: в Українському НДІ лісового господарства та агролісомеліорації й у сільськогосподарському інституті.
• Вербін Яким Якимович Засновник і перший завідувач кафедри землеробства з основами ґрунтознавства в Мелітопольському інституті механізації сільського господарства.
• Роменська осушувально-зволожувальна система Осушувально-зволожувальна система не лише відводить зайву воду, а й подає її на поле в посуху.

Джерела

1. Кочкін Михайло Андрійович — Вікіпедія (українська)
2. Кочкин Михаил Андреевич — Википедия (російська)
3. Wikidata: Q16703045
4. Українська радянська енциклопедія. — 2-ге вид. — Київ, 1974–1985.

Статтю написано редакцією словника за наведеними джерелами; дати й факти звірено між ними. Якщо джерела розходяться, це сказано в тексті.